2а-4053/10/1270 Про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків - 18.10.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 (суддя - Черепій П.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 (судді - Онишкевич Т.В., Дякович В.П., Ішук Л.П.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОДПІ, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 15.04.2015 № 000001/09-13-22/2509819591 про застосування до нього фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн за продаж пива (крім беалкогольного) на території навчальних закладів.

На обґрунтування позовних вимог підприємець посилається на відсутність підстав для застосування до нього фінансових санкцій, оскільки торгівля здійснювалася не на території навчального закладу, а в магазині - кафе, яке не розташовано на території начального закладу, сполучення безпосередньо з навчальним закладом не має, навчальний заклад та приміщення магазину мають окремі входи. На підтвердження наведених обставин позивач надає технічний паспорт на будинок та зазначає, що ці обставини вже були предметом дослідження у іншій справі (№ 2а-3807/11/0970).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 03.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ОДПІ від 15.04.2015 № 000001/09-13-22/2509819591.

Висновок суду про задоволення позовних вимог вмотивований тим, що у ході розгляду справи обставини щодо реалізації позивачем пива безпосередньо на території навчального заходу не підтвердилися. Крім того, суди послалися на факт здійснення позивачем торгівлі в магазині, який є самостійною майновою одиницею і не може бути розташований на земельній ділянці, належній навчальному закладу, в силу діючого законодавства. Вказані обставини були встановлені судом у іншій справі (№ 2а-3807/11/0970) за позовом ФОП ОСОБА_2 до Регіонального управління Департаменту контролю виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення. Застосувавши норму частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість позову ФОП ОСОБА_2

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на обставини, встановлені у ході фактичної перевірки та положення норми Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (481/95-ВР) , за порушення яких до позивача застосовані фінансові санкції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.06.2016 № К/800/15110/16 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 19.10.2018 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття рішення, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 30.03.2015 № 090034 про результати фактичної перевірки господарської одиниці (магазин - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") ФОП ОСОБА_2 У ході вказаної перевірки встановлено порушення позивачем положень статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, що полягало у продажу пива на території навчального закладу (Вільшанської ЗОШ І-ІІІ ступенів та дитячого садка).

У судовому засіданні суд першої інстанції також встановив, що приміщення магазину - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 належить позивачу на праві спільної власності подружжя. Магазин є самостійною майновою одиницею, що належить окремій фізичній особі - ОСОБА_3 (дружина позивача), що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та технічним паспортом. Дане приміщення не може бути розташоване на земельній ділянці, належній навчальному закладу, що встановлено судом у справі № 2а-3807/11/0970 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Регіонального управління Департаменту контролю виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР передбачено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв.

Відповідальність за порушення вказаної норми передбачена абзацом 9 частини 2 статті 17 вказаного Закону.

Згідно з частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Застосувавши норму частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ДПІ.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлені судом у іншій справі, та які відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають дослідженню. При цьому в касаційній скарзі не наведено доводів, які б свідчили щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 залишити без змін.