Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2006 року ТОВ "Енергія" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" про стягнення 434134,28 грн. суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 37301,34 грн. пені за період з вересня 2005 року по серпень 2006 року, 6250,12 грн. відсотків за прострочення грошових зобов’язань з вересня 2005 року по серпень 2006 року.

У червні 2008 року ТОВ "Енергія" подало заяву про збільшення позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 621296,61 грн. суми заборгованості з урахування індексу інфляції, 37201,34 грн. пені та 6250,12 грн. –3% річних.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Сумської області від 30.09.2008 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" на користь ТОВ "Енергія" 429271,41 грн. боргу, 37301,34 грн. пені, 6250,12 грн. –3%річних, 192025,20 грн. інфляційних збитків та 6766,48 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року рішення місцевого господарського суду від 30.09.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року та рішення господарського суду Сумської області від 30.09.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2005 року між ВАТ виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" (замовник) та ТОВ "Енергія" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт з механічної обробки деталей № 09-13-Пд/У, відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати роботи з технічної обробки металів, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктами 1.3, 1.4, 2.1 договору передбачено, що строк та вартість виконання робіт зазначається у специфікаціях, а виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2 договору, замовник здійснює остаточну оплату на протязі трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору сторони підписали специфікації № 1, 2 та протоколи узгодження ціни на вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. та на січень 2006 р.

Також встановлено, що позивач, виконуючи умови договору у вересні 2005 р. виконав роботи на суму 50704,37 грн., однак відповідач, в порушення умов договору розрахувався лише частково, а саме, 08.11.2005 р. в сумі 5000 грн., та 10.11.2005 р. в сумі 5000 грн. та був проведений взаємозалік заборгованостей між сторонами відповідно до договору оренди № 01-32-А/1 від 03.01.2005 р. в сумі 10805,16 грн., отже заборгованість за вересень склала 39899,21 грн.

У жовтні 2005 р. позивач виконав роботи на суму 48849,5 грн., але відповідач розрахувався частково 02.12.2005 р. в сумі 5000,00 грн., 28.12.2005 р. в сумі 20000,00 грн., 12.01.2006 р. в сумі 23849,5 грн. та був проведений взаємозалік заборгованостей відповідно до договору оренди № 01-32-А/1 від 03.01.2005 р. в сумі 2512,08 грн., всього заборгованість склала 46337,42 грн.

У листопаді 2005 р. позивач виконав роботи на суму 65664,78 грн., але відповідач розрахувався частково 09.02.2006 р. в сумі 20000,00 грн., 04.04.2006 р. в сумі 10000,00 грн., 11.04.2006 р. в сумі 5000,00 грн. та 03.03.2006 р. в сумі 7020,42 грн., всього заборгованість склала 65664,78 грн., станом на 06.11.2006 р. - 23644,36 грн.

У грудні 2005 р. позивачем виконані роботи на суму 48639,6 грн., але відповідач розрахувався частково 07.02.2006 р. в сумі 20000,00 грн., 10.02.2006 р. в сумі 10000,00 грн., 14.02.2006 р. в сумі 5000,00 грн., 17.02.2006 р. в сумі 5000,00 грн., 21.02.2006 р. в сумі 4051,98 грн. та був проведений взаємозалік заборгованостей відповідно до договору оренди № 01-32-А/1 від 03.01.2005 р. в сумі 4587,62 грн., всього заборгованість за місяць склала 44051,98 грн.

Таким чином, позивач у вересні - грудні 2005 р. за договором № 09-13-Пд/У від 03.09.2005 року на виконання робіт з механічної обробки деталей виконав роботи на загальну суму 213858,25 грн., яку відповідач лише частково оплатив, в тому числі шляхом взаємозаліку 162826 грн.76 коп. Борг відповідача складає 51031,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо проведення оплати за виконані робота та приписи статей 525, 526, 837 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 51031,49 грн. заборгованості за виконані роботи по договору №09-13-Пд/У.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2006 року між ВАТ виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" (замовник) та ТОВ "Енергія" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт з механічної обробки деталей № 02-27-Пд/4, відповідно до якого виконавець за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати згідно з умовами договору роботи, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити вартість робіт.

Згідно з п.п. 3.1,3.2,4.1, 5.4 договору передбачено, що строк та вартість виконання робіт зазначається у специфікаціях, а виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що замовник здійснює остаточну оплату на протязі десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору сторони підписали специфікацію № 1 та протоколи узгодження ціни за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, 2006 року.

Крім того, згідно з умовами укладеного договору та погодженими специфікаціями позивач належним чином виконав роботи по договору на загальну суму 482154,90 грн., що підтверджується актами виконаних робіт підписаних обома сторонами без будь-яких зауважень та застережень, а саме: актом від 28.02.2006 р. на суму 65649,60 грн., актом від 31.03.2006 р. на суму 91436,40 грн., актом від 28.04.2006 р. на суму 81703,20 грн., актом від 31.05.2006 р. на суму 66199,20 грн., актом від 30.06.2006 р. на суму 65062,80 грн., актом від 31.07.2006 р. на суму 76839,60 грн., актом від 31.08.2006 р. на суму 35264,10 грн.

В порушення умов договору, зокрема п.3.2 договору, відповідач лише частково оплатив вартість виконаних робіт, в тому числі і шляхом проведення між сторонами взаємозаліку, в результаті чого утворилась заборгованість за договором в сумі 378239,92 грн., яка також підтверджена актом звірки взаєморозрахунків від 01.09.2006 року, який підписаний обома сторонами.

Враховуючи вищевикладене, неналежне виконання відповідачем грошового зобов"язання по договору та приписи статей 525, 526, 837 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 378239,92 грн. за виконані роботи по договору №02-27-Пд/4.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та приписи зазначеної статті, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 6250,12 грн. –3% річних та 192025,20 грн. інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання по укладеним договорам.

Водночас, судова колегія не може погодитись з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 37301,34 грн. пені за період з листопада 2005 року по серпень 2006 року, оскільки приймаючи рішення в цій частині суди попередніх інстанцій не врахували приписи ст. 258 ЦК України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, що призвело до прийняття незаконних рішень в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення 37301,34 грн. пені та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийнятті при повному, об"єктивному дослідженні доказів в їх сукупності та розгляді справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відносно доводів скаржника, наведених у касаційній скарзі, зокрема, щодо належності актів до договору №09-13-Пд/У від 03.09.2005 року та №02-27-Пд/4 від 20.02.2006 року, то судова колегія вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків покладених в основу судових рішень, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено існування у спірний період будь-яких інших договірних відносин по виконанню робіт з механічної оброки деталей, а за договором оренди №1-32-А/1 від 03.01.2005 року у позивача не виникало обов"язку виконувати роботи з механічної обробки деталей.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року та рішення господарського суду Сумської області від 30.09.2008 року у справі № 5/678-08 в частині позовних вимог про стягнення 37301,34 грн. пені та розподілу судових витрат скасувати.

В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

В іншій частині судові рішення з даної справи залишити без змін.