Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018р. (судді - Губська О.А., Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У листопаді 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 14.12.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо припинення виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 жовтня 2017 року пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) та переведення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на пенсію за віком.

Зобов?язано Новгород-Сіверське об?єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, нарахування та виплату з 01 жовтня 2017 року пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018р. апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам п.1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору в розмірі 960 грн. та надано відповідачу строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018р. апеляційну скаргу повернуто відповідачу.

Відповідач не погодився з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018р., та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України "Про судовій збір" (3674-17) в редакції, чинній з 01.09.2015р. (далі - Закон №3674-VІ (3674-17) ) судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі. У даному Законі відсутнє положення щодо обов'язкової сплати судового збору виключно через установи банків чи відділення зв'язку. Тобто, платник судового збору для такої сплати може використовувати будь-який засіб платежу, у тому числі ресурс, розміщений на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Крім того посилається на те, що між ним та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договори банківського рахунку на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування "Інтернет-Клієнт-банк", відповідно до умов якого порядок проведення електронних платежів за допомогою вказаної системи здійснює обслуговування його рахунків з використанням автоматизованої системи безготівкових розрахунків, що дозволяє здійснювати розрахункові операції та отримувати виписки по рахунках в режимі електронної пошти. Відповідно до умов Договору, документи надані в електронному вигляді засобами системи "Інтернет-Клієнт-банк" та підписані електронним підписом мають однакову юридичну силу з іншими платіжними документами оформленими у паперовому вигляді. Вказував, що платіжне доручення, яким було перераховано судовий збір направлялось Банку через електронну систему "Інтернет-Клієнт-Банк", з огляду на що твердження суду апеляційної інстанції що копія платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору є некоректним.

Також посилається на те, що відповідно до ст. 9 Закону №3674-VІ суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Статтею 295 КАС України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 5 вказаної статті, до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору; заявнику надано десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення зазначених в ній недоліків.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду від 15.01.2018р. про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем отримано 19.01.2018р.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем надіслано до суду копію платіжного доручення про сплату судового збору у визначеному судом розмірі, а саме - 960 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018р. апеляційну скаргу повернуто відповідачу у зв'язку з не усуненням її недоліків.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що надана відповідачем копія платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору. Доказом сплати судового збору може бути лише оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене мокрою печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі проведення операції з оплати електронним способом, заявнику необхідно належним чином завірити її здійснення у відділенні банку підписом уповноваженої особи та мокрою печаткою банку.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018р. про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем надіслано до суду копію платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 960 грн. №85 від 19.01.2018р.

Отже, відповідачем виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом спосіб та строк.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, апеляційний суд повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданою відповідачем копією платіжного доручення №85 від 19.01.2018р.

Разом з тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не виконала вимог процесуального закону й постановила його з порушенням чинного на час прийняття рішення процесуального закону.

Подібна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018р. №11-56заі18.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оціни всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вимогам положень статті 242 КАС України не відповідає.

Відповідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки при постановлені оскаржуваної ухвали апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018р. скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.