Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Чеберяк П.П.) від 08.10.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Кондес Л.О., судді -Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) від 02.12.2008 року, у справі № 44/190 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі СПД -фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та прийняти рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Страхова компанія "ГУТА-РЕСТРА" (страховиком), ЗАТ "Аавтохолдінг "Кримавтотранс" (агент) та Підприємцем - ОСОБА_1 (перевізник) була укладена агентська угода № 01-23-11 від 29.06.2006 року (далі - Угода).

Угода встановлює порядок проведення та взаєморозрахунків з обов'язкового страхування на автомобілях згідно із Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , Положення "Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 року (959-96-п) та Положення "Про порядок здійснення діяльності страховими посередниками", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1523 від 18.12.1996 року (1523-96-п) (п.1.1 Угоди).

Відповідно до п.2.1 Угоди об'єктом страхування є майновий інтерес, пов'язаний з життям та здоров'ям застрахованих пасажирів.

Між тими ж сторонами 04.05.2007 року було укладено договір доручення № 01-06-320 про порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на автотранспорті міжміського сполучення та приміського сполучення (далі - Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору № 01-06-320 об'єктом страхування є майновий інтерес, пов'язаний з життям та здоров'ям застрахованих пасажирів.

Страховик зобов'язаний виплатити страхову суму застрахованим, у відповідності з законодавством України, не пізніше 10 діб з дня отримання всіх необхідних документів (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору страховик делегує право агенту збирати та перераховувати на розрахунковий рахунок страховика суми страхових платежів від страхування пасажирів, які користуються послугами перевізника та забезпечуються через каси автостанцій.

Між ВАТ "Страхова компанія "ГУТА-РЕСТРА" (страховик) та Підприємцем - ОСОБА_1. (перевізник) була підписана додаткова угода №1 від 04.05.2008 року до Договору (далі - Додаткова угода).

В п.5.2 Додаткової угоди сторони погодили, що у випадку перевищення об'ємів страхових платежів над виплатами страхових відшкодувань встановити відрахування транспортній організації по підсумкам року в розмірі 35 % від вільних страхових платежів на фінансування заходів, направлених на зменшення травматизму на транспорті.

Відповідно до акта звірки отриманих страхових платежів по обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на транспорті за 2007 рік до Додаткової угоди, що надійшли станом на 28.11.2007 року за період з 10.07.2007 року по 22.11.2007 року, суму боргу у розмірі 5510,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період страхові виплати не здійснювались.

В п.7.3 Договору вказується, що всі зміни умов договору повинні бути підтримані сторонами в додатках до договору, які оформлюються письмово та підписуються відповідальними особами з трьох сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна чи розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку, що всупереч вимогам п.7.3 Договору та нормам чинного законодавства позивачем порушено порядок укладання додаткової угоди № 1 від 04.05.2007 року до Договору, а саме, Додаткова угода підписана лише перевізником (Підприємець - ОСОБА_1) та страхувальником (ВАТ "Страхова компанія "ГУТА-РЕСТРА"), а Договір укладений між перевізником (Підприємець - ОСОБА_1), страхувальником (ВАТ "Страхова компанія "ГУТА-РЕСТРА") та агентом (ЗАТ "АХ "Кримавтотранс").

Оскільки Додаткова угода не є укладеною, вона не може бути підставою для стягнення на виконання домовленостей, яких по ній досягли особи, що її підписали.

Посилання в касаційній скарзі на акт звірки розрахунків фактично є помилковим запереченням положень закону щодо укладання договору в тій самі формі в якій укладено основний договір.

Стосовно постанови КМ України №959 від 14.08.1996 року "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" (959-96-п) , то вона лише диспозитивно унормовує можливість сторін домовитись у договорі про відшкодування страхувальником перевізнику страхових відшкодувань до 50%, але не робить договір про таке обов'язковим до укладання, та чітко не встановлює розмір відшкодування, встановлюючи лише граничний розмір останнього.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, п.1 ч.1 ст.- 111-9, ст.ст. - 111-11, - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1 від 11.12.2008 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 року у справі № 44/190 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 року у справі

№ 44/190 -без змін.