СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
25.04.2002
(Витяг)
В. звернувся в суд із позовом до акціонерного товариства
(далі - АТ) "Корпорація Єлєна" про стягнення дивідендів,
посилаючись на те, що в 1993 р. придбав 513 акцій АТ "Єлєна"
другого випуску. 15 квітня 1994 р. по вказаних акціях він отримав
дивіденди за 1993 р. 18 липня 1994 р. після реорганізації він став
акціонером АТ "Корпорація Єлєна", яке є правонаступником АТ
"Єлєна", і 13 та 15 вересня 1994 р. обміняв 513 своїх акцій АТ
"Єлєна" на акції АТ "Корпорація Єлєна" на загальну суму 400 грн.
Крім того, 1 вересня 1994 р. позивач додатково придбав акції на
загальну суму 400 грн. 20 січня 1995 р. він звернувся до
відповідача із заявою про виплату дивідендів достроково, проте
відповідач відмовив йому в цьому. 27 січня 1995 р. позивач здав
акції та отримав їх номінальну вартість. 12 квітня 1995 р.
загальні збори акціонерів АТ "Корпорація Єлєна" затвердили виплату
дивідендів за 1994 р. по простих акціях у розмірі 1500 % річних.
Однак відповідач не виплатив йому дивідендів, посилаючись на нову
редакцію п. 7.10 статуту АТ "Корпорація Єлєна", згідно з якою
акціонер втрачає право на отримання дивідендів (за відповідний
календарний рік) за умови повернення йому номіналу акцій до
початку виплати дивідендів.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Київського районного суду м. Сімферополя від 26 жовтня 1998 р.
позов задоволено частково. З АТ "Корпорація Єлєна" стягнено на
користь В. суму невиплачених дивідендів за 1994 р. з урахуванням
індексу інфляції в розмірі 13972 грн.
На це рішення голова правління АТ "Корпорація Єлєна" подав
касаційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що
ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, судова палата з цивільних справ
Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
суд у рішенні повинен
зазначити, доведені чи не доведені обставини, з якими
законодавство пов'язує наявність або відсутність оскаржуваного
права.
Статтею 4 Закону від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
(далі - Закон) визначено, що акція є
цінним папером без установленого строку обігу, який засвідчує
дольову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в
такому товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право
його власникові на одержання частини прибутку у вигляді
дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації
цього товариства.
Відповідно до ст. 5 Закону ( 1201-12 ) (1201-12)
власник акції має
право на частину прибутку АТ (дивіденди), на участь в управлінні
товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші
права, передбачені Законом, іншими законодавчими актами України та
статутом АТ.
Акція є неподільною. У разі, коли одна і та ж акція належить
кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть
здійснювати свої права через одного з них або через спільного
представника.
Згідно зі ст. 8 Закону ( 1201-12 ) (1201-12)
акціонерне товариство може
викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх
наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або
анулювання. Ці акції мають бути реалізовані або анульовані в строк
не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а
також голосування і визначення кворуму на загальних зборах
акціонерів провадяться без урахування придбаних АТ власних акцій.
Дивіденди по акціях відповідно до ст. 9 Закону ( 1201-12 ) (1201-12)
виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в
порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок прибутку, що
залишається в його розпорядженні після сплати встановлених
законодавством податків, інших платежів у бюджет та відсотків за
банківський кредит.
Суд усупереч вимогам ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
не з'ясував
обставин, з якими закон пов'язує виплату дивідендів, і не звернув
уваги на те, що акціонер має право на їх одержання.
Зазначивши в рішенні, що В. здав акції АТ "Корпорація Єлєна"
і 27 січня 1995 р. на розрахунковий рахунок позивача платіжним
дорученням були перераховані повернені кошти - 800 грн., що
становить номінальну вартість акцій, які йому належали, суд не
вказав, з яких підстав за колишнім власником акцій зберігаються
права акціонера.
Оскільки суд допустив порушення у застосуванні норм
матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України
рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 26 жовтня
1998 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
"Вісник Верховного Суду України",
N 5, вересень - жовтень, 2002 р.