СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.04.2002
(Витяг)
У листопаді 2000 р. П. звернулась до суду з позовом до Р., в
якому зазначала, що під час розгляду цивільної справи в суді
відповідачка в судовому засіданні поширила про неї неправдиві
відомості, які принижують її честь і гідність. У зв'язку з цим
позивачка просила задовольнити її вимоги щодо спростування цих
відомостей та відшкодування відповідачкою моральної шкоди.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня
2000 р., залишеною без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Київського міського суду від 17 січня 2001 р., провадження
у справі закрито на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
.
У касаційній скарзі П. просить скасувати постановлені у
справі ухвали з підстав порушення судом норм процесуального права.
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені
ухвали - скасуванню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 227 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
суд закриває
провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в судах.
Як вбачається з матеріалів справи, П. звернулася до
Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою про захист
честі і гідності та відшкодування моральної шкоди. Підставою для
звернення до суду став той факт, що 28 лютого 2000 р. при розгляді
справи за позовом ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ЗАТ)
до Р. про розірвання договору в засіданні Дарницького районного
суду м. Києва відповідачка поширила щодо позивачки інформацію, що
не відповідає дійсності та порочить її. Інформація була поширена у
присутності судді П. А., секретаря М., представника відповідача Л.
та певної кількості працівників ЗАТ, присутніх у судовому
засіданні. Неправдиві відомості були занесені до протоколу
судового засідання.
18 грудня 2000 р. Дарницький районний суд м. Києва постановив
ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 227
ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. N 7 ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
"Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій", у порядку
цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про
спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових
рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних
органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.
У даному випадку відомості, про спростування яких йдеться у
позові, не містяться ні в судовому рішенні, ні в постанові інших
органів. Для оскарження цих відомостей інший порядок законом не
встановлено.
Крім того, відповідно до ст. 28, ч. 4 ст. 32 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має право на спростування
недостовірної інформації про себе, а також на відшкодування
моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації. Тому
позивачка вправі була пред'явити позов у порядку ст. 7 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
.
За таких обставин постановлені у справі ухвали підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції. Враховуючи це, судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України ухвали Дарницького району м. Києва
від 18 грудня 2000 р. та судової колегії в цивільних справах
Київського міського суду від 17 січня 2001 р. скасувала і
направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
"Вісник Верховного Суду України",
N 3, травень-червень, 2003 р.