Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2008 року

за участю представників:

позивача: Шульєвої Т.Л.

відповідача: ОСОБА_1.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 8 липня 2008 року у справі № 35/349-16/92 (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2008 року (судді Андрієнко В.В., Буравльов С.Г., Вербицька О.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 8 липня 2008 року у справі № 35/349-16/92 скасовано повністю та прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1звільнити не житлове приміщення загальною площею 42 кв.м. поАДРЕСА_1. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Госпторг" 42,50 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 31 травня 2002 року Закрите акціонерне товариство "Житлокомунсервіс" та Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1уклали договір оренди не житлового приміщення № 1, розташованого за АДРЕСА_1

В 2004 році нежилі будівлі розташовані по АДРЕСА_1 були зареєстровані Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за Товариством з обмеженою відповідальністю "Госпторг" та здійснено запис в реєстрову книгу № д.1з-99.

Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до п.1 Договору оренди, позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування приміщення загальною площею 45 кв.м., розташоване за АДРЕСА_1

Пункт 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору 5 років з 31 травня 2002 року по 31 травня 2007 року (п.2.2 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено що у випадку відсутності заяви однієї із сторін за три місяці до закінчення дії строку договору про його розірвання, останній автоматично вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Апеляційний суд вірно зазначив, що 26 грудня 2006 року позивач надіслав на адресу відповідача лист, в яком повідомив останнього, що не має наміру продовжувати строк дії договору, а тому орендовані площі слід звільнити.

Також 2 березня 2007 року, 22 травня 2007 року та 3 березня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Госпторг" повторно були надіслані листи про відмову від продовження договору оренди № 1 від 31 травня 2002 року та про звільнення не житлового приміщення поАДРЕСА_1.

Таким чином, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1був належним чином повідомлений про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Госпторг" не має намірів продовжувати договір оренди № 1 від 31 травня 2002 року та дії позивача стосовно надсилання листів відповідачу про відмову від продовження договору оренди на новий строк до закінчення дії договору не порушують умов договору та не суперечать законодавству.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Стаття 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судами встановлено, що орендоване майно відповідач не повернув його власнику.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду із позовом правові підстави для користування спірним майном відпали у зв'язку із закінченням строку договору оренди, проте майно повернуто його власнику не було, колегія суддів апеляційного суду прийшла до вірного висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити не житлове приміщення загальною площею 45 кв.м. по АДРЕСА_1є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2008 року у справі № 35/349-16/92 залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. -без задоволення.