ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 лютого 2009 р.
|
№ 3/159
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Кочерової Н.О., - головуючого,
|
|
|
Мамонтової О.М., Черкащенка М.М.,
|
|
розглянувши матеріали касаційної скарги
|
Приватного підприємства "Моє майбутнє"
|
|
на постанову
та
на
рішення
|
Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року
господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року
|
|
у справі господарського суду
|
м. Києва
|
|
за позовом
|
Приватного підприємства "Моє майбутнє"
|
|
до
3-ті особи
|
Відділу приватизації комунального майна Подільського району м.
Києва, ТОВ "Юридична компанія "Всеукраїнський центр права та
захисту" Подільська районна у місті Києві рада, ОСОБА_1
|
|
про
|
визнання недійсним договору купівлі-продажу,
|
В засіданні взяли участь представники:
|
- відповідача 1:
- відповідача
2:
- третьої особи 1:
- третьої
особи 2:
|
не з"явився, ОСОБА_2., не з"явився, не з"явився,
|
ВСТАНОВИВ:
У березні 2008 року Приватне підприємство "Моє майбутнє" звернулось до господарського суду з позовом до Відділу приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та ТОВ "Юридична компанія "Всеукраїнський центр права та захисту" про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.10.2007 року, укладеного між Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та ТОВ "Юридична компанія "Всеукраїнський центр права та захисту". Позов обґрунтований тим, що договір від 30.10.2007 року укладений без дозволу відповідного органу місцевого самоврядування на приватизацію приміщень та з порушенням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Рішенням місцевого господарського суду від 10.06.2008 року в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року рішення місцевого господарського суду від 10.06.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Приватне підприємство "Моє майбутнє" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року з даної справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.03.2002 року між Комунальним підприємством "Оренда" (орендодавець) та Приватним підприємством "Моє майбутнє" (орендар) було укладено договір оренди № 3003, відповідно до якого орендодавець передає в орендне користування позивачу для розміщення магазину харчових продуктів напівпідвальне приміщення в будинку по вулиці Фрунзе, 118/2 загальною площею 109 м-2.
Рішенням Подільської районної у місті Києві ради № 227 від 12.07.2007 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Вказаним рішенням позивачу був наданий дозвіл на приватизацію орендованого ним приміщення шляхом викупу.
На підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації міста Києва 21.02.2007 року між Комунальним підприємством "Оренда" (орендодавець) та ТОВ "Юридична компанія "Всеукраїнський центр права та захисту" (орендар) було укладено договір оренди № 3209/07, відповідно до якого орендодавець передає в орендне користування позивачу для розміщення пункту обслуговування населення цокольне приміщення в будинку по вулиці Фрунзе, 118/2 загальною площею 94 м-2.
Рішенням Подільської районної у місті Києві ради № 134 від 01.03.2007 року відповідачу 2 був наданий дозвіл на приватизацію орендованого ним приміщення шляхом викупу.
Додатковою угодою від 27.06.2007 року до договору № 3209/07 від 21.02.2007 року встановлено, що відповідачу 2 в оренду передано приміщення в будинку по вулиці Фрунзе, 118/2 загальною площею 200 м-2.
30.10.2007 року Відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва (продавець) та ТОВ "Юридична компанія "Всеукраїнський центр права та захисту" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 2 купив нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (група приміщень № 49), загальною площею 199,9 м-2 в будинку по вулиці Фрунзе, 118/2, які належали територіальній громаді Подільського району міста Києва на праві комунальної власності.
Приймаючи рішення про відмову у позові, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що договір оренди №3003 від 20.03.2002 року, який був однією з необхідних умов для реалізації права позивача на викуп орендованих приміщень, був розірваний рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2007 року у справі № 30/115, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року.
Судами також встановлено, що оспорюваний позивачем договір був укладений 30.10.2007 року, тобто після того, як рішення господарського суду міста Києва про розірвання договору оренди № 3003 від 20.03.2002 року набрало законної сили.
Враховуючи наведене, суди дійшли вірного висновку, що ні на момент укладання спірного договору, ні на момент звернення до суду з позовом він не був та не є орендарем приміщення та не має права на його викуп.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність у відповідачів правових підстав для купівлі-продажу вказаного приміщення, оскільки, відповідач 2 не отримав дозвіл від власника майна на приватизацію, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
Відтак, доводи скаржника про порушення відповідачами при укладанні спірної угоди пункту 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не спростовують висновків господарських судів, оскільки, з розірванням договору оренди позивач втратив право на викуп вказаного майна.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року у справі №3/159 залишити без змін.
|
Головуючий суддя Н. Кочерова
Судді О. Мамонтова
М. Черкащенко
|
|