СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
30.01.2002
(Витяг)
5 січня 2000 р. К. звернувся в суд із позовом до ВАТ
"Птахофабрика "Перше травня" про поновлення на роботі та стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що з
10 лютого 1992 р. він працював у відповідача на посаді
слюсаря-оператора. 10 січня 1999 р. з ним було укладено контракт,
згідно з яким він працював на цій же посаді строком один квартал,
потім дію цього контракту було продовжено до 31 липня 1999 р., а 3
серпня 1999 р. з ним знову укладено контракт строком на один
місяць, дію якого було продовжено по грудень. Наказом від 5 січня
2000 р. N 3-к його звільнено з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП
( 322-08 ) (322-08)
з 4 січня 2000 р., оскільки з 25 грудня 1999 р. по 4
січня 2000 р. він хворів. Вважаючи своє звільнення незаконним,
позивач просив задовольнити позов.
Справа вирішувалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Черкаського районного суду Черкаської області від 7 грудня 2000
р., залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах
Черкаського обласного суду від 24 січня 2001 р., в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача просив скасувати
постановлені у справі судові рішення з направленням останньої на
новий розгляд як такі, що постановлені з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені
у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на
новий розгляд із таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що
звільнення позивача було проведено відповідно до вимог
законодавства про працю. Проте погодитися з такими висновками суду
не можна.
Так, із матеріалів справи видно, що К. був прийнятий на
роботу і працював на посаді слюсаря-оператора птахофабрики з 10
лютого 1992 р., тобто між ним та відповідачем було укладено
трудовий договір на невизначений строк.
У результаті укладення 10 січня 1999 р. контракту між
позивачем і роботодавцем трудовий договір на невизначений строк,
укладений 10 лютого 1992 р., було змінено на строковий терміном на
один квартал - з 10 січня по 31 березня 1999 р.
У подальшому цей договір продовжувався до 30 червня і з 1 до
31 липня 1999 р., а 3 серпня того ж року був підписаний новий
контракт терміном на один місяць, дію якого було продовжено на
вересень, жовтень, листопад і грудень.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на ці істотні обставини,
хоча відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
строкові трудові
договори, які були переукладені один чи декілька разів, вважаються
такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків,
передбачених ч. 2 ст. 23.
Суд не перевірив і доводів позивача щодо того, що він був
змушений підписати контракт, а також не з'ясував, чи не порушувала
зміна договору на невизначений строк трудових прав К. Це необхідно
було зробити, оскільки контракт є особливою формою трудового
договору, умови якого не повинні погіршувати становище працівника
порівняно з чинним законодавством.
Згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
однією з підстав
припинення трудового договору є закінчення строку. Днем припинення
трудового договору, укладеного на певний строк, є останній робочий
день. У разі неприпинення такого договору в зазначений строк він
вважається продовженим на невизначений строк. Суд на це уваги
також не звернув.
Оскільки районний та обласний суди постановили рішення з
порушенням вимог п. 2 ст. 36, статей 39-1 та 21 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
,
постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. від
N 170 ( 170-94-п ) (170-94-п)
"Про впорядкування застосування контрактної
форми трудового договору", зокрема Положення про порядок укладання
контрактів при прийнятті на роботу працівників, затвердженого цією
ж постановою, рішення Конституційного Суду України від 9 липня
1998 р. N 12-рп/98 ( v012p710-98 ) (v012p710-98)
, а також ст. 202 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
, то вони підлягають скасуванню з направленням справи
на новий розгляд.
Керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України рішення Черкаського районного суду
та ухвалу судової колегії в цивільних справах Черкаського
обласного суду скасувала, а справу передала на новий розгляд до
суду першої інстанції.
"Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2002 р.