Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Прокурор м. Дніпродзержинська звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради (далі –Дніпродзержинська МР), Середньої загальноосвітньої школи №5 (далі –СЗШ №5) та просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (далі –ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь СЗШ №5 грошові кошти в сумі 967,45 грн., що є зайво сплаченими СЗШ №5 за теплопостачання внаслідок неправомірного завищення ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" тарифу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі №23/133-08 (суддя Добродняк І.Ю.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь СЗШ №5 967,45 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, а також судові витрати: 102 грн. державного мита в доход бюджету, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 у справі №23/133-08 (колегія суддів у складі: Дмитренко А.К. –головуючий суддя, судді Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі №23/133-08 судові рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: положень Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) (ст. ст. 13, 20), Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (ст. ст. 19, 30), постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955 (955-2006-п) , якою був затверджений Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (пункти 30 –33), ст. ст. 629, 632 Цивільного кодексу України; ст. ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиви на касаційну скаргу від прокуратури, Дніпродзержинської МР та СЗШ №5 не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних рішень.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники прокуратури, Дніпродзержинської МР та СЗШ №5 у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій і підтверджується матеріалами справи між ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (енергопостачальна організація) та СЗШ №5 (споживач) 01.05.2006 було укладено договір №268п на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі –Договір).

Відповідно до пункту 6.1 цього Договору тарифи на теплопостачання доводяться до відома споживача через засоби масової інформації (або письмово) і в разі змін приймаються до виконання без додаткового узгодження.

Енергопостачальна організація несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію (пункт 7.1.3).

При виконанні умов цього договору, а також при вирішенні усіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватись рішеннями місцевих та обласних органів місцевого самоврядування та чинними законодавчими актами України (пункт 2.2).

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 2 ст. 15, ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписом пункту "а" підпункту 2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Судами встановлено наступне:

- пунктом 2.4 договору станом на момент укладення договору встановлений максимальний відпуск теплової енергії (загальна кількість) 994,128 Гкал/рік з визначенням тарифу за 1 Гкал –84,99 грн. з урахуванням ПДВ;

- додатковою угодою від 12.02.2007 до договору №268п сторони внесли зміни до п. 2.4 і встановили тариф за 1 Гкал з 04.11.2006 –166,06 грн. з ПДВ; з 01.12.2006 –160,80 грн. з ПДВ; з 01.01.2007 –199,33 грн. з ПДВ; з 01.08.2006 –тариф за 1м3/місяць холодної води для ГВП –4,97 грн. з ПДВ;

- ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на підставі даних книги обліку показників теплової енергії за листопад 2006 року, актів від 21.11.2006, від 19.12.2006 про відпуск та споживання теплової енергії СЗШ №5 виставлені рахунки на оплату послуг з теплопостачання: №268п/11.06 від 30.11.2006 (за період до 21.11.2006) із зазначенням тарифу у розмірі 138,38 грн./Гкал без ПДВ (166,056 грн./Гкал з ПДВ) на суму 7301,48 грн. з урахуванням ПДВ та №268п/12.06 від 15.12.2006 –в тому числі за період 21-30.11.2006 із зазначенням тарифу 134,00 грн./Гкал без ПДВ (160,80 грн./Гкал з ПДВ) на загальну суму за вказаний період 3417,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- зазначені в рахунках суми були сплачені СЗШ №5 в повному обсязі.

Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955 (955-2006-п) .

Порядок розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.10.2005 №896, відповідно до якого НКРЕ затверджує тарифи суб'єктам господарювання з комбінованого виробництва електричної та теплової енергії на відпуск ними електричної та теплової енергії.

Пунктом 1 постанови НКРЕ України від 28.09.2006 №1288 "Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", для ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" затверджені тарифи на виробництво теплової енергії, яка поставляється для населення та бюджетних установ, - 92,39 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), вказаний тариф діяв до 01.01.2007 згідно з постановою НКРЕ України від 26.12.2006 №1859.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006 №734 "Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, що надаються ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" для бюджетних установ: тариф на транспортування теплової енергії –31,54 грн./Гкал з ПДВ, на постачання теплової енергії –7,10 грн./Гкал з ПДВ, на період з 04.11.2006 до 04.12.2006.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" закріплено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Враховуючи вищезазначене, місцевим господарським судом встановлено, що загальна сума тарифу на теплову енергію для СЗШ №5, споживача за договором, повинна становити за 1 Гкал 149,51 грн.

Отже, ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" в односторонньому порядку змінило тариф за вказаний період, надавши СЗШ №5 рахунки на оплату за іншою ціною, ніж було встановлено рішенням уповноваженого органу, та безпідставно отримало від СЗШ №5 плату за теплову енергію в сумі 967,45 грн.

За таких обставин, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини сторін, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

Обґрунтовано з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" не спростовують правильності постановлених судових рішень.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 у справі №23/133-08 залишити без змін.