Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У червні 2008р. Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу –Харківської дирекції залізничних перевезень (далі –Залізниця) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі –Товариство) суму штрафних санкцій у розмірі 8100,00грн.

Позовні вимоги Залізниця обґрунтовувала тим, що Товариство, будучи відправником вантажу, у накладній №50001547 неправильно зазначило код одержувача вантажу –Державного підприємства "Укрспецвагон": замість коду "7836" вказано код "3667", у зв'язку з чим на підставі ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (457-98-п) (далі –Статут залізниць України) та норм Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) має сплатити штраф.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2008р. (суддя ТатенкоВ.М.) позовні вимоги Залізниці задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (колегія суддів: ШевковаТ.А., ДіброваГ.І., СтойкаО.В.) рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Залізницею у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. і рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Залізниці. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено ст.ст.122 та 129 Статуту залізниць України, ст. 528 Цивільного кодексу України, ст.42, 43, 44 та 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Залізниця не скористалась правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство, будучи відправником вантажу, у накладній №50001547 неправильно зазначило код одержувача вантажу – Державного підприємства "Укрспецвагон": замість коду "7836" вказано код "3667", про що складено акт загальної форми ГУ-23 №5407 від 23.12.2007р.

Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частина перша ст.24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ст.122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Зі змісту ст.122 Статуту залізниць України випливає, що неправильне зазначення у накладній коду одержувача є підставою для стягнення штрафу.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Залізниці.

Твердження Товариства у касаційній скарзі про те, що Залізниця не є належним позивачем у даній справі, оскільки договір перевезення укладено між ним та Державним підприємством "Донецька залізниця", є необґрунтованим, так як Статут залізниць України не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення штрафу за неправильно зазначені відомості у накладній, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. у справі №17/84 господарського суду Донецької області –без змін.