Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.05.2008 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з ЗАТ "Галичина" на користь Львівського ВАТ "Елегант" - 339,47 грн. збитків, 51,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог на суму 2480,53 грн. відмовлено, в частині стягнення 780,00 грн. позовні вимоги залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського від 05.11.2008 рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач доказів завданих йому відповідачем збитків (упущеної вигоди) суду не надав.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Львівське ВАТ "Елегант" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 394 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що земельна ділянка, яку використовує ЗАТ "Галичина" для обслуговування складського приміщення, яке розташоване за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 147, межує з земельною ділянкою ВАТ "Елегант". Прохід та проїзд до будівлі відповідача може здійснюватися тільки через земельну ділянку позивача. Сторони в встановленому законом порядку не дійшли згоди щодо підписання відповідної угоди на 2007 рік і не передали цей спір на вирішення суду.

Постановою від 15.01.2008 у справі № 1/978-14/303 господарського суду Львівської області, за позовом ЗАТ "Галичина" до ВАТ "Елегант", за участю третіх осіб 1.ТОВ "Галмолторг" Львівської міської ради Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, 2.Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради про визнання права спільного землекористування, зобов'язання усунення перешкод у землекористуванні, встановлення земельного сервітуту, зобов'язання укласти договір земельного сервітуту, Львівський апеляційний господарський суд частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, визнав за ТОВ "Ельвіс" право земельного сервітуту на частину земельної ділянки шириною 3,18 м, яка знаходиться у постійному користуванні ВАТ "Елегант", для проїзду автотранспорту до будівлі складу, зобов'язав ВАТ "Елегант" усунути перешкоди в користуванні ЗАТ "Галичина" без обмежень частиною заїзду до власних приміщень, не вчиняти будь-яких дій, які б перешкоджали доступу чи проїзду автомобільного транспорту до приміщень ЗАТ "Галичина", а також визнав за ЗАТ "Галичина" право земельного сервітуту на частину земельної ділянки –заїзду до власних приміщень, що знаходиться у постійному користуванні ВАТ "Елегант". Постанова в подальшому залишена без змін.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Господарський суд встановив, що через прохідну ВАТ "Елегант" і частину проїзду заїжджають і виїжджають ліворуч від прохідної до власних приміщень не лише транспортні засоби ВАТ "Елегант" та ЗАТ "Галичина", а й ТОВ "Ельвіс", приміщення якого знаходяться по периметру за приміщеннями відповідача, та орендарі ВАТ "Елегант". Інші користувачі проїжджають через прохідну і через територію за прохідною, однак повертають праворуч від прохідної до приміщень, зданих позивачем в оренду.

Господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків на користь позивача зі сплати останнім земельного податку та за вивіз сміття та прибирання території двірником обгрунтовані та підлягають стягненню, однак такі збитки, слід розділити на 3 частини за кількістю осіб - основних користувачів спірної території, а не в розмірі 2,3 % від усієї площі земельної ділянки, як це наведено позивачем у розрахунку.

Щодо решти позовних вимог, то господарські суди визнали їх необґрунтованими та непідтвердженими відповідними доказами, оскільки строк дії договору від 24.12.2003 закінчився в 2004 році і тому не може бути підставою доказування розміру упущеної вигоди за спірний період.

Наявні ж у справі первинні документи (договори, акти виконаних робіт, платіжні документи, довідки) надані позивачем в підтвердження розміру заявлених до стягнення з відповідача збитків, є лише підтвердженням факту здійснення ним певних господарських операцій, а не завданих йому відповідачем збитків (упущеної вигоди).

Доводи скаржника щодо укладення договору з охороною для перепустки транспортних засобів та забезпечення дотримання порядку на власній території, то вони були предметом дослідження при розгляді справи в господарських судах.

Відповідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.11.2008 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 10/263 залишити без змін.