СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            06.12.2001

                             (Витяг)

     У березні 1999 р.  З.  звернувся з  позовом  до  Харківського
обліково-економічного  технікуму-інтернату  (далі  - технікум) про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

     Позивач зазначав,  що під час навчання  в  технікумі  він  11
травня 1998 р.  з дозволу класного керівника А. був звільнений від
навчання у зв'язку зі святкуванням у неї вдома дня  народження  її
дочки О., де разом з іншими студентами вживав спиртні напої. Після
цього вони з класним керівником пішли купатися на  ставок,  і  під
час купання він пошкодив собі шийний відділ хребта.  Рішенням МСЕК
від  30  вересня  1998  р.   йому   встановлено   100   %   втрати
працездатності та визнано інвалідом I групи.

     Посилаючись на  те,  що  шкоду  йому було заподіяно внаслідок
порушення  А.  законодавства  про   охорону   праці,   З.   просив
задовольнити позовні вимоги.

     Справа розглядалася  судами  неодноразово.  Останнім рішенням
Сакського районного суду від 3 липня 2000 р.,  залишеним без зміни
ухвалою  судової  колегії  в  цивільних  справах  Верховного  суду
Автономної  Республіки  Крим  від  27  вересня  2000   р.,   позов
задоволено  частково  і стягнено на користь З.  одноразово 29 тис.
628 грн.,  щомісячне відшкодування в сумі  519  грн.  75  коп.  та
моральну шкоду в розмірі 2 тис. 550 грн.

     Заступник Голови   Верховного   Суду   України   у   протесті
(внесеному  перед  уведенням  касаційного   провадження)   порушив
питання  про  скасування  зазначених судових рішень та направлення
справи на новий розгляд у зв'язку з порушенням норм  матеріального
і  процесуального  права.  Протест задоволенню не підлягає з таких
підстав.

     Судом із   додержанням   норм    цивільного    процесуального
законодавства установлено,  що 11 травня 1998 р.  з вини викладача
А.,  яка порушила статут технікуму, правила внутрішнього трудового
розпорядку  та посадову інструкцію класного керівника,  студент З.
одержав травму шийного відділу хребта, внаслідок чого за висновком
МСЕК був визнаний інвалідом I групи.

     За таких  обставин  районний  суд,  а також колегія обласного
суду   в   цивільних   справах,   правильно   застосувавши   норми
матеріального права (статті 440,  441,  462 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        ), дійшли
обгрунтованого висновку про  необхідність  часткового  задоволення
позовних вимог.

     Постановлені у   справі   судові   рішення   є   законними  й
обгрунтованими,  вони ухвалені з додержанням вимог матеріального і
процесуального права.

     Наведені в  протесті доводи не дають підстав для висновку про
неправильне   застосування    судом    норм    матеріального    чи
процесуального   права,   яке  призвело  або  могло  призвести  до
неправильного вирішення справи,  тому підстав для його задоволення
немає.

     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного
Суду України відхилила.

 "Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2002 р.