20/163 Про стягнення заборгованості за договором постачання електроенергії - 03.02.2009 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" в особі Краматорських електричних мереж звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" і просило суд стягнути з останнього 675 462,74 грн. боргу, 84 897,72 грн. інфляційних втрат, 10 055,95 грн. 3% річних та 22 904,0 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №820 від 02.04.2003р. щодо оплати спожитої активної електричної енергії.

Відповідач у своєму відзиві визнав, що борг за спожиту електричну енергію за договором №820 від 02.04.2003р. за період з 01.04.2007р. по 31.05.2008р. дорівнює 675 462,74 грн. та звернувся до суду із клопотанням про надання відстрочки виконання рішення (а.с.58, 71).

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.08.2008р. (суддя Донець О.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008р. (головуючий, суддя Стойка О.В., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 675 462,74 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 84 897,72 грн. інфляційних втрат, 10 055,95 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, суди виходили з того, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору №820 від 02.04.2003р.

Відмова судів у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені мотивована тим, що розмір пені не визначений умовами договору, і товариство позивача не належить до державного сектору економіки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх змінити та задовольнити позов в частині стягнення пені, посилаючись на належність товариства позивача до державного сектору економіки, що дає підстави для стягнення з відповідача пені, передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов’язання, яке виникло в силу договору про постачання електричної енергії №820 від 02.04.2003р., а підставою позову –невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати спожитої активної електричної енергії. При цьому, позивач просить суд захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, а також передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України пені у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо постачання електричної енергії на суму 675 462,74 грн., а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем на вказану суму, колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України.

Що ж до рішення судів про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені через те, що позивач не належить до державного сектору економіки, то колегія суддів вважає, що такий висновок зроблений без належного встановлення умов застосування санкцій, передбачених ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до частини другої ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Отже названа норма визначає коло господарських правовідносин, де застосовуються уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом або договором. Передбачені цією статтею штрафні санкції можуть бути застосовності за умов скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, та порушення строків виконання зобов'язання.

Дійшовши висновку про те, що товариство позивача не належить до державного сектору економіки, суди не дали належної правової оцінки нормам Статуту останнього та положенням постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. №794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) , зокрема додатку №1 до неї, з яких вбачається, що державна частка у статутному фонді (капіталі) ВАТ "Донецькобленерго" перевищує п'ятдесят відсотків, а саме становить 65,06% частки у статутному капіталі.

Таким чином, висновок судів про неналежність товариства позивача до державного сектору економіки, а відтак і відсутність підстав для стягнення з відповідача передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України пені, не ґрунтується на нормах матеріального права та матеріалах справи.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова про відмову у стягненні з відповідача 22 904,0 грн. пені підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з направленням справи в цій частині позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, перевірити наданий позивачем розрахунок суми пені з урахуванням вимог частини 6 ст. 232 ГК України, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, умов пункту 3 додатку №5 до договору "Порядок розрахунків за електроенергію", відповідно до якого оплата отриманого споживачем (відповідачем) рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів, а також з врахуванням встановлення відповідних дат фактичної часткової сплати боргу за отриманими рахунками, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Краматорських електричних мереж задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008р. у справі №20/163 про відмову у задоволенні позову щодо стягнення пені у сумі 22 904,0 грн. скасувати, передавши справу в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

3. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008р. у справі №20/163 залишити в силі.