723/1247/17 Про скасування припису та постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції у справі про адміністративне правопорушення - 18.10.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Смілянець Є.С., Сушко О.О.) у справі №723/1247/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, третя особа: ОСОБА_2, про скасування припису та постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

15 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28 квітня 2017 року; визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05 травня 2017 року № 15/17/1024-1.20/2-729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскільки правопорушення було вчинено 10 років назад, то відповідно до статті 38 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності її не було законних підстав. Позивач вважає, що вимоги припису від 12 жовтня 2015 року вона виконала в повному обсязі, а тому не погоджується із вказаними постановою від 05 травня 2017 року й приписом від 28 квітня 2017 року.

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову №15/17/1024-1.20/2-729 від 05 травня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 гривень. Стягнуто з державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640.00 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні в постанові, ні в акті перевірки, ні в приписі не зазначено, що саме позивачка не виконала, тобто, що їй необхідно було зробити відповідно до норм зазначеного головним інспектором чинного законодавства. Разом з тим, позивачка надала суду письмові докази про те, що квартира підключена до водогону та каналізації з 2005 року, вона є користувачем електроенергії та зазначила, що вимоги припису вона виконала.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування припису та постанови у справі про адміністративне правопорушення скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що їй не було відомо, що для здійснення добудови ванної кімнати необхідно одержувати дозвільні документи, а тому отримала лише згоду сусідів. Разом з тим, правопорушення було вчинено десять років тому, а відтак відповідно до приписів статті 38 КУпАП відсутні законні підстави для притягнення позивача до відповідальності. Наголошено на тому, що відповідачем було проігноровано той факт, що позивачем було здійснено добудову санвузла з метою поліпшення житлових умов, а не реконструкцію всієї квартири. При цьому 12 жовтня 2015 року відповідачем було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в той же час, в даному приписі відповідач посилався не на законодавство, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а саме у 2005 році, а вказує п. 1.6 ДБН А.3.1-5:2009 "Організація будівельного виробництва" (набрали чинності 01 січня 2012 року), тобто відповідачем не враховано принцип дії закону в часі. Через півтора року відповідачем було проведено повторну перевірку та знову проігноровано той факт, що на час перевірки ДБН А.3.1-5:2009 "Організація будівельного виробництва" втратили свою чинність, а з 01 січня 2017 року набрав чинність інший ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва". Наголошено на тому, що позивачем надавались докази законного підключення до інженерних мереж, що підтверджується довідками Сторожинецького РЕМ та КП "Сторожинецьке житлово-комунальне господарство", що свідчить про відсутність з буку ОСОБА_1 порушення підпункту 2 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2001 року № 553 (553-2001-п) , про що безпідставно зазначено позивачем у приписі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в 2005 році позивачем проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_1, а саме добудову санвузла-ванної кімнати без відповідного дозволу.

12 жовтня 2015 року позивачу був виданий припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

16 жовтня 2015 року щодо позивача винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 850 грн.

28 квітня 2017 року головними інспекторами будівельного нагляду відділу та нагляду за проведенням перевірок Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернівецькій області Манілічем Володимиром Миколайовичем та Кушнір Оксаною Анатоліївною, було проведено позапланову перевірку щодо виконання вимог припису від 12 жовтня 2015 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28 квітня 2017 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 2 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (553-2011-п) , шляхом невиконання припису від 12 жовтня 2015 року.

Також 28 квітня 2017 року, складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано порушення позивачем вказаних вимог, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 188-42 КУпАП.

Крім того, 28 квітня 2017 року відповідачем повторно видано припис про усунення виявлених порушень.

05 травня 2017 року відповідачем прийнято постанову №15/17/1024-1.20/2-729 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 188-42 КУпАП, та накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що позивач відповідно до прохальної частини касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування припису про усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28 квітня 2017 року, суд касаційної інстанції правову оцінку рішенню суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог не надає.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на момент проведення позапланової перевірки вимоги припису від 12 жовтня 2015 року позивачем не були виконані та встановлено факт порушення позивачем вимог пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 2 пункту 14 Порядку №553 щодо виконання реконструкції житлового будинку без відповідного дозволу на таке виконання, правомірним є винесення постанови відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на неї штрафу, а відтак у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У даній справі позивач оспорює законність винесеного на її адресу припису та посилається на незрозумілість дій, які вона мала вчинити на його виконання.

Оскільки статтею 188-42 КУпАП відповідальність передбачена саме за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб, а позивач оспорює законність припису від 12 жовтня 2015 року, то ці доводи підлягають перевірці судом у межах даної справи.

Проте судом апеляційної інстанції ці обставини не перевірялися і оцінку доводам позивача з приводу законності припису в судовому засіданні не надано.

Крім того, відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, припис від 12 жовтня 2015 року виданий Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області в межах повноважень відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) . Позивачем зазначений припис не оскаржувався. Умови зазначеного припису ОСОБА_1 у встановлений строк (до 12 січня 2016 року) виконано не було, що позивачем не заперечується (а.с.24).

Таким чином, встановленню відповідачем у приписі граничного строку його виконання кореспондує і обов'язок суб'єкта владних повноважень здійснити у такому випадку перевірку стану усунення виявлених порушень, при цьому припис містить вимогу до особи, стосовно якої складено припис, саме щодо повідомлення відповідного управління Державної архітектурно-будівельної інспекції про виконання припису. Отже, невиконання у встановлений суб'єктом владних повноважень строк вимог припису утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП.

Як вбачається з оскаржуваної постанови № 15/17/10254-1.20/2/729 від 05 травня 2017 року, відповідачем визнано винною позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-42 та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. саме за невиконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12 жовтня 2015 року (а.с.32-33).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини щодо отримання повідомлення від позивача про виконання припису після спливу строку для його виконання та дотримання відповідачем при здійсненні провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) , зокрема щодо строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідності до статті 38 КУпАП.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05 травня 2017 року № 15/17/1024-1.20/2-729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладення адміністративного стягнення з направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду, оскільки судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд касаційної інстанції зазначає, що оскільки позивачем рішення суду апеляційної інстанції фактично оскаржено лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05 травня 2017 року № 15/17/1024-1.20/2-729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, то з урахуванням приписів статті 341 КАС України в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05 травня 2017 року № 15/17/1024-1.20/2-729 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.