Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2008 (судді: Разіна Т.І., Фаловська І.М., Чоногуз М.Г.) позов задоволено частково -на підставі ст.ст. 179, 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 599, 1006 ЦК України стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 (повіреного) на користь ВАТ "Яготинський маслозавод" (довірителя) 24451,26 грн. заборгованості за договором доручення на заготівлю молока від 01.08.2006. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх недоведеністю.

Рішення мотивоване тими обставинами, що внаслідок дострокового одностороннього припинення договірних зобов'язань відповідача у останнього перед позивачем виникла заборгованість у спірній сумі, яка є різницею між отриманими повіреним грошовими коштами по видатковому касовому ордеру №4212 від 20.09.2006 та поставленим молоком з врахуванням несплачених транспортних витрат, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 20.09.2006 №3936, актом звірки взаєморозрахунків від 01.10.2006, актом здачі-прийому робіт від 02.10.2006 та експертним висновком Черкаського відділення Київського НДІСЕ від 16.06.2008 №288-П.

Приватний підприємець ОСОБА_1. у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 1008, 1009 ЦК України. Зокрема, скаржник категорично заперечує обставини підписання ним видаткового касового ордеру №4212 від 20.09.2006, прибуткового касового ордеру №3936 від 20.09.2006, акта здачі-прийому робіт від 02.10.2006, товарно-транспортної накладної від 08.09.2006 №20648 та пов'язаного з цим отримання готівкових коштів в сумі 30000 грн. Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №288-П від 16.06.2008 підпис у видатковому касовому ордері №4212 від 20.09.2006 виконаний ймовірно ОСОБА_1. та не представилося можливим встановити, ким виконані підписи в ксерокопіях акта здачі-прийому робіт від 02.10.2006 та товарно-транспортної накладної від 08.09.2006 №20648. Однак, судом ймовірний висновок експертизи щодо підписання видаткового касового ордеру №4212 відповідачем визнано доказом його заборгованості перед позивачем.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині задоволених позовних вимог) фактичні справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова -скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 24451,26 грн. заборгованості з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Черкаської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що умови укладеного між сторонами договору доручення на заготівлю молока від 01.08.2006, що є чинним (діючим), не містять строків виконання відповідачем зобов'язань щодо закупівлі молока з моменту отримання від позивача готівкових грошових коштів. Проте, відповідно до п.4.4 договору вбачається, що готівкові кошти мають бути передані відповідачу після підписання сторонами акта виконаних робіт. На виконання цього пункту договору сторони акт виконаних робіт не підписували, а склали та підписали акт здачі-прийому робіт (послуг) від 02.10.2006 (а.с.58/1 том 1), згідно якого по договору від 01.08.2006 за період з 1 по 31 вересня 2006 року надійшло 236786 нат. кг молока загальною вартістю 28414,32 грн. та сторони не мають претензій одна до одної. Окрім того, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №288-П від 16.06.2008 підпис у видатковому касовому ордері №4212 від 20.09.2006 виконаний ймовірно ОСОБА_1. та не представилося можливим встановити, ким виконані підписи в ксерокопіях акта здачі-прийому робіт від 02.10.2006 та товарно-транспортної накладної від 08.09.2006 №20648. Відповідно до ч.5 ст. 42, ч.2 ст. 43 ГПК України ніякі докази, в тому числі висновок судового експерта не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили та оцінюються в сукупності з іншими доказами по справі. Враховуючи, що зазначена почеркознавча експертиза була проведена за ухвалою господарського суду, а також те, що викладені в ній висновки ґрунтуються на припущеннях, то вказаний висновок експерта прийнято апеляційним судом з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності. Спірна сума коштів є сумою заборгованості, яка є різницею між отриманими повіреним грошовими коштами по видатковому касовому ордеру №4212 від 20.09.2006 та поставленим молоком з врахуванням несплачених транспортних витрат, що підтверджується видатковим касовим ордером №4212 від 20.09.2006, прибутковим касовим ордером від 20.09.2006 №3936, актом здачі-прийому робіт від 02.10.2005.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно ч.5 ст. 42 та ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази, в тому числі висновок судового експерта, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили та оцінюються в сукупності з іншими доказами по справі.

Водночас в основу оскаржуваних рішення та постанови (в частині стягнення 24451,26 грн.) покладено по суті лише дані видаткового касового ордеру №4212 від 20.09.2006, акту здачі-прийому робіт (послуг) від 02.10.2006 та висновку судової почеркознавчої експертизи №288-П від 16.06.2008.

Проте, в даному випадку апеляційний суд суперечить своїм же висновкам про те, висновки судової почеркознавчої експертизи ґрунтуються на припущеннях, на яких судове рішення взагалі ґрунтуватися не може.

Адже, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №288-П від 16.06.2008 підпис у видатковому касовому ордері №4212 від 20.09.2006 виконаний ймовірно ОСОБА_1., а ким виконані підписи в ксерокопіях акта здачі-прийому робіт від 02.10.2006 та товарно-транспортної накладної від 08.09.2006 №20648 експерту не представилося можливим встановити.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Приймаючи до уваги видатковий касовий ордер №4212 від 20.09.2006, яким відповідачу в авансовому порядку під звіт нібито було видано готівкою 30000 грн., в якості належного доказу існування заборгованості відповідача за недопоставлене молоко в спірній сумі, суд не надав належної правої оцінки умовам укладеного між сторонами договору доручення на заготівлю молока від 01.08.2006, яким не передбачено попередню оплату позивачем винагороди повіреного по закупівлі молока у населення.

Натомість п.п.3.1.1,4.4 цього договору чітко передбачено обов'язок довірителя забезпечити повіреного необхідними для виконання доручення грошовими коштами (по факту відвантаження) та проведення розрахунку готівковими коштами за виконання зобов'язань повіреного по здачі молока на підставі акту виконаних робіт. Апеляційний суд також підтвердив, що відповідно до п.4.4 договору готівкові кошти мають бути передані відповідачу після підписання сторонами акта виконаних робіт, а не авансовим платежем, як це було оформлено видатковим касовим ордером №4212 від 20.09.2006.

Посилання суду в обгрунтування своїх висновків на прибутковий касовий ордер від 20.09.2006 №3936, який не був об'єктом дослідження почеркознавчої експертизи та підписання якого відповідач категорично заперечує, касаційна інстанція вважає передчасним.

Окрім того, судами залишено поза увагою те, що як оригінал видаткового касового ордеру №4212 від 20.09.2006 (а.с.133 том 2), так і фотокопія прибуткового касового ордеру від 20.09.2006 №3936 (а.с.60 том 1) не містять жодних посилань щодо їх складання на виконання договору доручення на заготівлю молока від 01.08.2006, а предметом спору, є, зокрема, стягнення боргу відповідача за недопоставлене молоко саме за вказаним договором доручення.

Відсутність підписання вказаних актів сторонами апеляційна інстанція встановила, але згодом прийняла до уваги акт здачі-прийому робіт від 02.10.2006, дійсність підписання якого представниками сторін призначена судом першої інстанції почеркознавча експертиза взагалі не змогла встановити.

Апеляційний суд також в обгрунтування підстав стягнення спірної суми боргу помилково послався на відсутність оскарження відповідачем постанови від 10.12.2007 про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом підробки підпису ОСОБА_1 на видатковому касовому ордері №4212 від 20.09.2006 (а.с.124 том 2), оскільки вказану постанову винесено саме з мотивів розгляду господарським судом питання невиконання умов договору доручення на заготівлю молока від 01.08.2006.

Водночас суд першої інстанції при прийнятті рішення про стягнення 24451,26 грн. заборгованості помилково взяв до уваги акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2006 (а.с.67 том 1), який відповідачем не підписаний.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що згідно з ч.чс.3,4 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Апеляційний суд на вказані порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, що є підставою для скасування попередніх судових актів в частині задоволених позовних вимог та передачі справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.

Правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування 48,66 грн. збитків не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на те, що висновок судової почеркознавчої експертизи №288-П від 16.06.2008 в частині підписання ОСОБА_1. видаткового касового ордеру №4212 від 20.09.2006 та акта здачі-прийому робіт (послуг) від 02.10.2006 містить припущення, а скаржник категорично заперечує обставини підписання ним видаткового касового ордеру №4212 від 20.09.2006, прибуткового касового ордеру №3936 від 20.09.2006 та акта здачі-прийому робіт від 02.10.2006, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.- 111-12 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи призначити додаткову чи повторну почеркознавчі експертизи з метою достовірного з'ясування спірних питань та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.- 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.- 111-5 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд в частині задоволених позовних вимог для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.- 111-5,- 111-7-- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2008 у справі №12-02/76 скасувати в частині позовних вимог про стягнення 24451,26 грн. заборгованості з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Черкаської області.