СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 21.06.2000
(Витяг)
У квітні 1995 р. С. звернулася в суд із позовом до АТВТ
"КримавтоЗАЗсервіс" про заміну автомобіля неналежної якості,
стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди. Як
співвідповідача судом залучено до участі у справі АТВТ "АвтоЗАЗ".
Позивачка зазначала, що у 1994 р. їй як інваліду було
виділено органами соціального забезпечення автомобіль ЗАЗ-968М,
який вона придбала за пільговою ціною зі сплатою 7 % вартості.
Протягом гарантійного строку в автомобілі були виявлені недоліки,
які не були усунуті при гарантійному ремонті. Тому вона просила
замінити цей автомобіль, який уже не випускається, на автомобіль
"Таврія".
С. також посилалась на те, що її тривалий час позбавлено
можливості користуватись автомобілем, вона терпіла приниження і
грубість у зв'язку з його ремонтом, що негативно позначилось на її
здоров'ї, та зазнала моральних страждань. У зв'язку з наведеним
вона просила стягнути з відповідачів по 10 тис. грн. на
відшкодування моральної шкоди, неустойку в сумі 10 тис. 968 грн.
на підставі ст. 14 Закону від 12 травня 1991 р. "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
(далі - Закон), відшкодування судових
витрат у сумі 871 грн. і сплачені при покупці 251 тис. 330 крб. з
урахуванням індексів інфляції.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Верховного суду Автономної Республіки Крим (далі - АРК) від 29
березня 2000 р. позов було задоволено частково. Зобов'язано АТВТ
"АвтоЗАЗ" замінити С. автомобіль ЗАЗ-968М на новий вартістю 6 тис.
93 грн., а за відсутності такого - на автомобіль іншої марки, що
виготовляється заводом для інвалідів, із внесенням позивачкою
різниці в ціні. На відшкодування моральної шкоди з АТВТ "АвтоЗАЗ"
стягнуто 1 тис. грн., а з АТВТ "КримавтоЗАЗсервіс" - 1 тис. грн.,
а також 2 тис. грн. неустойки за неналежний ремонт і 871 грн. на
відшкодування судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.
Позивачка оскаржила рішення суду в касаційному порядку,
мотивуючи скаргу тим, що суд не врахував припинення випуску
автомобіля ЗАЗ-968М і відсутності у неї коштів для доплати за
модель, яка випускається у даний час. Розмір відшкодування
моральної шкоди визначено без урахування глибини моральних
страждань, неустойку зменшено без достатніх підстав, у стягненні
251 грн. 33 коп., сплачених при придбанні автомобіля, відмовлено
необгрунтовано. Посилаючись на ці обставини, С. просила рішення
скасувати і постановити нове, яким повністю задовольнити її
вимоги. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
скаргу залишила без задоволення з таких підстав.
Суд правильно встановив, що АТВТ "АвтоЗАЗ" є виробником, АТВТ
"КримавтоЗАЗсервіс" - продавцем і підприємством, що надає послуги
з гарантійного ремонту, а позивачка - споживачем автомобіля
ЗАЗ-968М, виділеного їй на пільгових умовах з оплатою 7 % вартості
органами соціального забезпечення відповідно до чинного
законодавства у зв'язку з інвалідністю.
Наведені обставини підтверджуються дослідженими судом
доказами щодо виготовлення та придбання автомобіля, а саме:
квитанцією від 28 червня 1994 р., довідками Міністерства
соціального захисту населення АРК (далі - Міністерство) від 13
липня 1994 р. і від 8 липня 1997 р., договорами між відповідачами
та Міністерством щодо порядку продажу й обслуговування
автомобілів, випискою з акта огляду ЛТЕК від 23 березня 1993 р. і
довідкою АТВТ "КримавтоЗАЗсервіс".
Суд обгрунтовано визнав, що на спірні правовідносини у даній
справі поширюється дія Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Судом установлено, що у виготовленому АТВТ "АвтоЗАЗ" і
реалізованому позивачці через АТВТ "КримавтоЗАЗсервіс" автомобілі
протягом гарантійного терміну виявлено недоліки, які перешкоджають
його експлуатації. Ці недоліки не були усунуті в ході гарантійного
ремонту, який провадився двічі, а передпродажної підготовки не
було. Вартість автомобіля складає 6 тис. 93 грн.
Зазначені обставини підтверджені поясненнями сторін,
висновками судових автотоварознавчих експертиз від 19 грудня 1995
р. та від 10 лютого 2000 р., сервісною книжкою автомобіля,
талонами на гарантійне обслуговування і довідками про те, що
автомобіль не експлуатується, яким суд дав правильну юридичну
оцінку.
Згідно зі ст. 14 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
в такому випадку споживач
вправі вимагати за своїм вибором безоплатного усунення недоліків,
заміни на аналогічний товар належної якості, відповідного
зменшення купівельної ціни, заміни на такий же товар іншої моделі
з відповідним перерахуванням купівельної ціни, розірвання договору
та відшкодування збитків.
Таким чином, суд обгрунтовано задовольнив вимогу позивачки
про заміну автомобіля на аналогічний, а в разі його відсутності -
на автомобіль іншої моделі, що випускається заводом і призначений
для інвалідів, із внесенням позивачкою різниці в ціні. С.
погодилася на таку доплату, що підтверджується змістом позовної
заяви в цій частині та її ствердною відповіддю на запитання суду в
судовому засіданні 29 березня 2000 р., що відображено у протоколі.
Зменшення розміру неустойки проведено судом з урахуванням
фактичних обставин справи й відповідно до вимог ст. 205 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
. Доказів заподіяння позивачці матеріальних збитків у
справі немає.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд додержав
вимог ст. 24 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
, врахував характер та обсяг
моральних страждань позивачки, пов'язаних із турботами щодо
ремонту автомобіля і захисту своїх прав. Висновок суду про
відсутність доказів погіршення стану її здоров'я через
недодержання відповідачами вимог закону щодо якості автомобіля,
проведення ремонту та обміну відповідає матеріалам справи.
Автомобіль було виділено позивачці на пільгових умовах зі
сплатою 7 % вартості, що підтверджено квитанцією до приходного
ордера N 522 про сплату 251 тис. 330 крб., довіреністю від 13
червня 1994 р. N 04/02-325 на одержання автомобіля на пільгових
умовах зі сплатою 7 % вартості та довідкою Міністерства від 13
липня 1994 р. Тому суд обгрунтовано відмовив у стягненні коштів,
які були сплачені С. при одержанні автомобіля.
Суд достатньо повно з'ясував дійсні обставини справи,
перевірив доводи й заперечення сторін, дав належну оцінку доказам
і постановив законне та обгрунтоване рішення. Доводи касаційної
скарги підтвердження не знайшли. Тому судова колегія в цивільних
справах Верховного Суду України залишила її без задоволення, а
рішення Верховного суду АРК - без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.