При розгляді скарги особи на неправомірність анулювання її свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю суд повинен перевірити, чи дійсно мали місце порушення нею законодавства, за вчинення яких анульовано дане свідоцтво, та чи є вони такими, що згідно з п. 2 ст. 12 Закону України "Про нотаріат" можуть бути підставою для його анулювання

У грудні 1998 р. Б. звернувся до суду зі скаргою на наказ Міністра юстиції України від 19 жовтня 1998 р. N 55/5 про анулювання виданого йому свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 22 січня 1996 р. N 2031, вважаючи цей наказ таким, що не відповідає чинному законодавству. Позивач зазначав, що при здійсненні нотаріальних дій чинного законодавства не порушував, тому не було підстав для анулювання даного свідоцтва.

Рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 14 травня 1999 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 11 серпня того ж року, в задоволенні скарги було відмовлено.

Постановою президії Київського міського суду від 7 лютого 2000 р. протест заступника Голови Верховного Суду України про скасування цих судових рішень було залишено без задоволення.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні скарги, суд виходив із того, що при вчиненні нотаріальних дій заявник допустив неодноразові грубі порушення чинного законодавства. З таким висновком погодилися судова колегія та президія міського суду, залишаючи рішення районного суду без зміни. Проте його не можна визнати обгрунтованим.

Згідно з підпунктом "е" п. 2 ст. 12 Закону від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат" (3425-12) (далі - Закон) свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано, якщо нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував чинне законодавство або грубо порушив закон, що призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

У згаданому вище наказі Міністра юстиції України зазначено, що підставою для анулювання виданого Б. свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю стало подання начальника Харківського обласного управління юстиції про неодноразові грубі порушення ним чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

В наказі не вказано, за які саме порушення чинного законодавства анулюється дане свідоцтво, а тільки констатовано, що комісія Міністерства юстиції України з розгляду подань Головного управління юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, перевіривши викладені у згаданому поданні факти, на засіданні 29 вересня 1998 р. дійшла висновку, що вони підтверджуються.

Із протоколу N 27 цього засідання комісії вбачається, що виявлено такі вчинені Б. непоодинокі порушення положень чинного законодавства: недодержання вимог ч. 3 ст. 62 ЦК (1540-06) (посвідчення договору застави автомобіля представником за дорученням на забезпечення своїх, а не власника, зобов'язань) і ст. 146 КпШС (2006-07) (при посвідченні договору застави від імені неповнолітнього, який виступає, поряд з іншими заставодавцями, майновим поручителем); посвідчення договорів відчуження нерухомого майна всупереч ст. 55 Закону (3425-12) без витребування правовстановлюючих документів; із порушенням вимог Закону накладалася заборона на відчуження квартири за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу й на заставу автомобілів і квартир; при посвідченні договорів за участю юридичних осіб порушувалася ст. 47 Закону (3425-12) , якою передбачено, що в тексті договору має бути вказано їхню адресу.

Розглядаючи скаргу, суд усупереч вимогам статей 15, 30, 203, 248-6, 248-7 ЦПК (1501-06, 1502-06) не перевірив і в рішенні не зазначив, чи дійсно ці порушення закону мали місце.

Висновки суду щодо недодержання Б. положень чинного законодавства, які наведені в доповідній записці, не узгоджуються зі згаданим вище протоколом комісії Міністерства юстиції України, яка частково погодилась із цією запискою і визнала Б. частково винним у порушенні чинного законодавства.

Судова колегія та президія міського суду не взяли до уваги зазначені помилки районного суду і залишили рішення без зміни. За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися в силі. При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, більш повно та всебічно перевірити обгрунтованість вимог заявника і залежно від установленого вирішити справу.

Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, всі постановлені у справі рішення скасувала і направила її на новий розгляд до Київського міського суду по першій інстанції.