СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 26.01.2000
(Витяг)
15 квітня 1999 р. АТЗТ "Коломийська гардинна фабрика" (далі -
АТЗТ) звернулося в суд із позовом до С. М. і С. Л. про виселення з
гуртожитку. Свої вимоги товариство мотивувало тим, що сім'ї С. М.
кімната в гуртожитку була надана у зв'язку з його роботою на
фабриці, проте він звільнився з роботи. Посилаючись на ст. 132 ЖК
( 5464-10 ) (5464-10)
, товариство просило виселити відповідачів із
гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
У травні АТЗТ подало новий позов і просило визнати
відповідачів такими, що втратили право користування цим житлом з
підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
.
У процесі розгляду спору позивач уточнив свої вимоги і просив
визнати відповідачів та їхніх неповнолітніх дітей такими, що
втратили право користування жилим приміщенням, оскільки вони
більше шести місяців не проживають у ньому без поважних причин, та
виселити їх із цього приміщення з підстав, передбачених ч. 2 ст.
132 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням
Івано-Франківського обласного суду від 9 грудня 1999 р. в позові
АТЗТ до С. М. і С. Л. про визнання їх та їхніх неповнолітніх дітей
такими, що втратили право користування жилою кімнатою в
гуртожитку, та виселення з цього житла відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням, АТЗТ направило касаційну
скаргу, в якій просило його скасувати, посилаючись на те, що суд
при розгляді справи неповно з'ясував її дійсні обставини, зібраним
доказам не дав належної оцінки, окремі докази та показання свідків
не врахував.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
при тимчасовій
відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається
жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його
сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей
строк за заявою тимчасово відсутнього наймача може бути продовжено
наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається
за таким наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців;
зокрема, у випадку перебування на військовій службі прапорщиків,
мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом
перших п'яти років перебування на військовій службі.
Як вбачається з матеріалів справи, С. М. перебував у трудових
відносинах із позивачем з 1987 р. Кімнату в гуртожитку гардинної
фабрики, за яку виник спір, одержав для проживання сім'єю у складі
чотирьох осіб на підставі ордера від 30 червня 1994 р. N 104. В
цій кімнаті сім'я відповідачів проживає постійно, що
підтверджується довідкою від 17 грудня 1998 р. N 428 та іншими
матеріалами, зокрема запрошенням на звітно-виборні збори
товариства і конвертом із зазначеною адресою, відповіддю помічника
прокурора м. Коломиї від 15 березня 1999 р. N 14ж-99 та ще одним
конвертом, тобто кореспонденція С. М. відправлялася на адресу
цього гуртожитку.
1 жовтня 1996 р. С. М. було звільнено з АТЗТ за п. 3 ст. 36
КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
у зв'язку зі вступом його на військову службу. Це
підтверджено записом N 9 у його трудовій книжці та повісткою
військового комісара Коломийського РВК.
З моменту звільнення і по теперішній час відповідач С. М.
проходить військову службу, іншим житлом не забезпечений, що
підтверджується його поясненнями та довідками військових частин
від 15 лютого 1999 р. N 34, від 4 червня 1999 р. N 1/797, а також
N 51, N 80, N 291.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов
обгрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки С. М. є
прапорщиком, перебуває на військовій службі і термін збереження за
ним жилого приміщення не закінчився, а передбачених ст. 132 ЖК
( 5464-10 ) (5464-10)
підстав для виселення відповідачів не встановлено.
Суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, перевірив
доводи позивача та заперечення відповідача, зібраним доказам дав
належну оцінку. Рішення суду відповідає вимогам закону та
матеріалам справи. Підстав для його зміни або скасування не
встановлено.
За таких обставин судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України рішення Івано-Франківського обласного суду
залишила без зміни, а касаційну скаргу АТЗТ - без задоволення.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.