Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 1999 р. Г. визнано винною у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону від 5 жовтня 1995 р. "Про боротьбу з корупцією" (356/95-ВР) (далі - Закон), однак провадження у справі було закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Як визнав суд, Г., працюючи старшим інспектором відділу культури Житомирського міського виконавчого комітету та будучи державним службовцем, використала своє службове становище в корисливих цілях, що виявилось в одержанні переваги при направленні її неповнолітньої дочки Г.О., 1987 року народження, у червні 1998 р. в Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі - МДЦ "Артек") за рахунок бюджетних коштів. Для цього Г. подала у відділ у справах сім'ї та молоді виконавчого комітету документ, який містив недостовірні дані про її заробітну плату.

У зв'язку з незаконними діями Г. неповнолітня Г.О. на порушення вимог Положення про порядок підбору та направлення дітей до Міжнародного дитячого центру "Артек" (затверджене наказом Міністерства України у справах сім'ї та молоді від 12 березня 1999 р N 47 (z0330-99) ) була віднесена до категорії дітей із малозабезпечених сімей і безпідставно направлена на оздоровлення до МДЦ "Артек" за рахунок бюджетних коштів.

Голова Верховного Суду України визнав, що постанова районного суду в частині обвинувачення у вчиненні корупційного діяння підлягає скасуванню з таких підстав.

Згідно зі статтями 38, 247 КпАП (80731-10, 80732-10) суд правильно закрив провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Однак цією ж постановою він визнав Г. винною у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону (356/95-ВР) . Тобто суд прийняв два рішення, що виключають одне одного, а це суперечить вимогам ст. 284 КпАП, за змістом якої суд у резолютивній частині повинен був викласти тільки одне із передбачених цією статтею рішень про накладення адміністративного стягнення чи про закриття справи.

Таким чином, суд незаконно ухвалив постанову про визнання Г. винною у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону (356/95-ВР) , а тому постанову в цій частині скасовано, адміністративну справу повністю закрито.