Розірвати трудовий договір із працівником може лише посадова особа, яка уповноважена на це.

Участь у розгляді справи в порядку нагляду судді, який брав участь у її розгляді в касаційному порядку, є підставою для скасування як постанови (ухвали) суду наглядної інстанції, так і наступних судових рішень

У травні 1996 р. Д. звернулася в суд із позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі - регіональне відділення Фонду), комітету по управлінню власністю Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - комітет), а також АТЗТ "Приватсервіс" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що наказом голови комітету від 24 листопада 1995 р. її було призначено на посаду директора державного підприємства "Аптека N 14 "Лековиця" (далі - ДП "Аптека") і з цього ж дня з нею був укладений контракт до 23 листопада 1996 р.

25 березня 1996 р. регіональне відділення Фонду уклало з АТЗТ "Перший інвестиційний фонд" договір купівлі-продажу ДП "Аптека".

Наказом заступника начальника регіонального відділення Фонду від 24 квітня 1996 р. позивачку було звільнено з роботи за невиконання наказу про забезпечення роботи по проведенню ревізії ДП "Аптека" без зазначення конкретної статті закону.

Посилаючись на те, що звільнення з роботи було проведено з порушенням трудового законодавства і без достатніх підстав, позивачка просила поновити її на раніше займаній посаді, стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 180 млн. крб. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 1997 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 24 березня 1997 р., Д. у позові відмовлено.

Постановою президії обласного суду від 5 листопада 1997 р. рішення суду першої інстанції та ухвалу суду касаційної інстанції скасовано і направлено справу на новий розгляд.

Рішенням зазначеного районного суду від 16 лютого 1998 р. Д. поновлено на посаді директора ДП "Аптека" і постановлено стягнути на її користь з регіонального відділення Фонду заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 25 квітня 1996 р. в сумі 9 тис. 727 грн. В решті позову відмовлено.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постанови президії обласного суду та останнього рішення районного суду у зв'язку з порушенням вимог процесуального закону з направленням справи на новий розгляд президією обласного суду.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 338 ЦПК (1503-06) підставою для скасування в порядку нагляду постанови суду є істотне порушення норм процесуального права. Згідно зі ст. 314 зазначеного Кодексу таким порушенням є, зокрема, розгляд справи неправомочним складом суду.

Статтею 21 цього ж Кодексу (1501-06) визначено, що суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді тієї ж справи в порядку нагляду.

Із матеріалів справи вбачається, що 24 березня 1997 р. в її розгляді в касаційному порядку брала участь суддя Дніпропетровського обласного суду П. За її ж участю 5 листопада 1997 р. президія цього суду розглянула дану справу в порядку нагляду за протестом прокурора Дніпропетровської області. Наведене свідчить про те, що постанова президії обласного суду від 5 листопада 1997 р. ухвалена неправомочним складом суду і тому підлягає скасуванню.

Відповідно підлягає скасуванню і рішення районного суду від 16 лютого 1998 р., постановлене після ухвалення зазначеної постанови президії.

Перевіряючи на підставі вимог ст. 336 ЦПК (1503-06) справу в повному обсязі, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скасуванню підлягають також рішення районного суду від 10 лютого 1997 р. та ухвала судової колегії в цивільних справах обласного суду від 24 березня 1997 р., оскільки вони постановлені з порушенням вимог статей 15, 30, 62, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) .

Так, відмовляючи Д. у задоволенні позову, районний суд і судова колегія обласного суду виходили з обгрунтованості й законності наказу заступника начальника регіонального відділення Фонду від 24 квітня 1996 р. про звільнення її з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 41 КЗпП (322-08) .

Проте такого висновку суд дійшов без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. На порушення вимог статей 15, 30, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) суд не перевірив належним чином доводи сторін щодо відповідності закону і правомірності видання регіональним відділенням Фонду наказу від 24 квітня 1996 р. про розірвання з Д. контракту, укладеного 24 листопада 1995 р., та звільнення її з посади. Зокрема, судом не з'ясовані питання про те, хто був власником ДП "Аптека" на час укладення контракту і звільнення Д. з посади та чи мала особа, яка підписала наказ про звільнення, право прийому і звільнення з роботи працівників зазначеного підприємства. В матеріалах справи містяться суперечливі дані про власника ДП "Аптека" на час укладення, а потім розірвання контракту з Д.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 336-338 ЦПК (1503-06) , судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Голови цього ж суду задовольнила частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 1997 р. та від 16 лютого 1998 р., ухвалу судової колегії в цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 24 березня 1997 р. та постанову президії останнього від 5 листопада 1997 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.