СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 06.08.99 Справа N 6-144п99
м. Київ
Рішення постановлено за головуванням Кривенди О.В.
Доповідач Садовенко В.П.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в
складі:
головуючого Шевчука П.І.
суддів Садовенка В.П., Колесника П.І.
за участю прокурора Рака О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві 6
серпня 1999 року справу за скаргами Суркіса Григорія Михайловича і
Грабара Миколи Федоровича на рішення Київської міської виборчої
комісії від 1 червня 1999 року про результати голосування та
підсумки виборів Київського міського голови, а також на рішення
Київської міської виборчої комісії від 1 червня 1999 року про
реєстрацію Омельченка Олександра Олександровича Київським міським
головою, за протестом Голови Верховного Суду України на рішення
Вишгородського районного суду Київської області від 22 липня 1999
року.
Судова колегія встановила:
Суркіс Григорій Михайлович звернувся до суду зі скаргою на
рішення Київської міської виборчої комісії про результати
голосування та підсумки виборів Київського міського голови, що
відбулися 30 травня 1999 року. Просив скасувати вказане рішення і
зобов'язати міську виборчу комісію провести повторні вибори
Київського міського голови, виключивши із виборчих бюлетенів
кандидатуру Омельченка О.О., посилаючись на те, що зазначене
рішення прийнято міською виборчою комісією за наявності численних
порушень Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
.
Рішення Київської міської виборчої комісії оскаржив також
Грабар Микола Федорович. Він посилався на численні порушення вимог
названого Закону ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
під час проведення передвиборної
агітації і голосування виборців. Просив рішення Київської міської
виборчої комісії від 1 червня 1999 року скасувати і зобов'язати
комісію провести повторні вибори Київського міського голови.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від
22 липня 1999 року скарги Суркіса Г.М. і Грабара М.Ф. задоволені
частково.
Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської
виборчої комісії від 1 червня 1999 року, згідно з яким Омельченко
Олександр Олександрович вважається обраним Київським міським
головою.
Визнано недійсним рішення Київської міської виборчої комісії
від 1 червня 1999 року про реєстрацію Омельченка О.О. Київським
міським головою.
В іншій частині скарг Суркіса Г.М. і Грабара М.Ф. відмовлено.
В протесті Голова Верховного Суду України просить рішення
суду в частині, якою скарги Суркіса Г.М. і Грабара М.Ф.
задоволені, скасувати і постановити нове рішення, яким у цій
частині скарг відмовити, а в решті - залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення Грабара М.Ф. і його
представників, представників Суркіса Г.М., Київської міської
виборчої комісії, Омельченка О.О., громадської організації, думку
прокурора, який погодився з протестом, перевіривши матеріали
справи, Судова колегія вважає, що протест підлягає задоволенню з
таких підстав.
Задовольняючи скарги Суркіса Г.М. і Грабара М.В. в зазначеній
частині, суд виходив з того, що організація і проведення виборів
здійснювались нелегітимним складом Київської міської виборчої
комісії, за відсутності рівних можливостей кандидатів на посаду
Київського міського голови щодо проведення передвиборної агітації,
при упередженому ставленні до них з боку державної влади, органів
місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів,
відсутності контролю за джерелами фінансування та витратами на
виборчу кампанію, свободи агітації, а також з того, що Омельченко
О.О. використав свій службовий стан в своїх інтересах, обмеживши
виборчі права інших кандидатів на посаду Київського міського
голови.
На думку суду, порушення виборчого законодавства, які були
встановлені в судовому засіданні, дають підстави для скасування
рішень Київської міської виборчої комісії про результати виборів
Київського міського голови та про реєстрацію Омельченка О.О.
Київським міським головою.
Однак погодитись з такими висновками суду не можна.
Так, суд визнав Київську міську виборчу комісію нелегітимною,
вважаючи, що вона не мала права на здійснення повноважень,
передбачених Законом України "Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
, оскільки її
утворено за рішенням Центральної виборчої комісії від 4 лютого
1998 року N 45 до прийняття Закону України "Про столицю України -
місто-герой Київ" ( 401-14 ) (401-14)
і Постанови Верховної Ради України
від 2 березня 1999 року про призначення на 30 травня 1999 року
виборів Київського міського голови ( 454-14 ) (454-14)
, а не Київською
міською радою, як того вимагає ст. 14 Закону України "Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"
( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
.
Суд також вважав, що повноваження Київської міської виборчої
комісії закінчились відповідно до ч. 10 ст. 14 цього Закону
( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
в зв'язку з призначенням 2 березня 1999 року чергових
виборів Київського міського голови на 30 травня 1999 року.
Проте таке тлумачення питання щодо легітимності Київської
міської виборчої комісії не узгоджується з чинним законодавством.
Статтею 13 Закону України "Про столицю України - місто-герой
Київ" ( 401-14 ) (401-14)
визначено, що Київський міський голова обирається
шляхом прямих виборів відповідно до Закону України "Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"
( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
.
Цим Законом ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
встановлено, що утворюється єдина
територіальна виборча комісія по виборах депутатів місцевої ради
та відповідного голови, і такі вибори за загальним правилом
проводяться одночасно.
Територіальна виборча комісія утворюється в порядку,
визначеному ст. 14 Закону України "Про вибори депутатів місцевих
рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
, і
відповідно до частини десятої цієї статті її повноваження
закінчуються в день призначення чергових (тобто наступних) виборів
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
Матеріали справи свідчать про те, що саме так відповідно до
ст. 14 Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
, на необхідність
застосування якої послався суд, Київська міська виборча комісія
була утворена Центральною виборчою комісією з підстав,
передбачених ч. 5 ст. 14 названого Закону.
Одночасно з виборами депутатів Київської міської ради, що
відбулись 29 березня 1998 року, вибори Київського міського голови
не були проведені відповідно до Рішення Конституційного Суду
України від 27 березня 1998 року ( v005p710-98 ) (v005p710-98)
через відсутність
на той час закону, який визначає особливості виборів та статусу
Київського міського голови.
Тому проведення їх 30 травня 1999 року після прийняття Закону
України "Про столицю України - місто-герой Київ" ( 401-14 ) (401-14)
не
може вважатись призначенням чергових виборів Київського міського
голови в розумінні закінчення повноважень Київської міської
виборчої комісії, яка була утворена для проведення виборів
депутатів Київської міської ради і Київського міського голови.
Скасовуючи рішення Київської міської виборчої комісії від 1
червня 1999 року про обрання Омельченка О.О. Київським міським
головою, суд вийшов за межі повноважень, визначених ч. 1 ст. 58
Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
, оскільки не врахував, що
рішення територіальної виборчої комісії про результати голосування
і підсумки виборів скасовується цією комісією на підставі
відповідного рішення суду.
Приводами для скасування територіальною виборчою комісією
такого рішення є порушення вимог, визначених ч. 2 ст. 58 названого
Закону ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 окружна (територіальна) виборча
комісія може визнати вибори недійсними по виборчому округу чи по
окремих виборчих дільницях, якщо в ході їх проведення або під час
підрахунку голосів допущено порушення цього Закону ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
,
яке вплинуло на результати виборів.
Цих положень названого Закону ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
суд не врахував і
не звернув увагу на те, що Суркіс Г.С. і Грабар М.Ф. ставили
питання про визнання незаконними рішень Київської міської виборчої
комісії про результати виборів Київського міського голови і
реєстрацію Омельченка О.О. Київським міським головою з метою
визнання виборів недійсними і проведення повторних виборів.
Тому, задовольняючи скарги в зазначеній частині, суду слід
було з'ясувати, чи вплинули встановлені при розгляді справи
порушення виборчого законодавства на результати виборів.
Перевірені судом докази свідчать про те, що за результатами
виборів Київського міського голови участь у голосуванні взяли
962031 виборець. З цього числа 27778 бюлетенів визнано недійсними.
За Грабара М.Ф. подано 3579 голосів виборців, або 0,38 відсотків
до числа дійсних бюлетенів; за Суркіса Г.М. - 150598 голосів
виборців, або 16,12 відсотків до числа дійсних бюлетенів; за
Омельченка О.О. - 697127 голосів виборців, або 74,62 відсотків до
числа дійсних бюлетенів.
Правильність підрахунку результатів голосування кандидатами
на посаду Київського міського голови під сумнів не ставилась.
Порушень виборчого законодавства при підрахунку результатів
голосування судом не встановлено.
Визначені дільничними і Київською міською виборчими комісіями
результати голосування виборців не дають підстав для висновку, що
встановлені судом порушення Закону України "Про вибори депутатів
місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
,
допущені при проведенні виборів Київського міського голови,
вплинули на результати виборів, а тому не дають підстав для
визнання незаконними рішень Київської міської виборчої комісії від
1 червня 1999 року про обрання Омельченка О.О. Київським міським
головою та його реєстрацію на цій посаді.
Крім того, не всі висновки у рішенні суду в даній справі
грунтуються на передбачених ст. 27 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
доказах, а деякі з них є наслідками припущень.
У більшій мірі на припущеннях, ніж на доказах, грунтується
висновок суду про те, що виборчий процес здійснювався за
відсутності рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні
передвиборної агітації, про упередженість до кандидатів з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх
посадових осіб, про незабезпечення свободи агітації кожному з
кандидатів.
Як заборонене Законом ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
використання кандидатом
під час підготовки і проведення виборів свого службового стану та
прояв упередженості до інших кандидатів з боку Омельченка О.О. суд
вважав видання ним розпорядження від 27 квітня 1999 року N 628
"Про деякі заходи щодо розміщення матеріалів передвиборчої
агітації на території м. Києва".
Однак такий висновок суду не узгоджується з установленими
чинним законодавством повноваженнями голови Київської міської
державної адміністрації, а вказане розпорядження не містить
порушень положень Закону України "Про вибори депутатів місцевих
рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
і в рівній
мірі стосується всіх кандидатів, в тому числі й самого Омельченка
О.О.
Судом не встановлено наявності звернень кандидатів на посаду
Київського міського голови зі скаргами на порушення виборчого
законодавства в період до проведення голосування до відповідних
виборчих комісій або до суду. Наведені у рішенні поодинокі факти
затримки працівниками органів внутрішніх справ осіб, які
розміщували агітаційні матеріали на підтримку Грабара М.Ф. і
проводили агітацію за нього, не давали суду підстав для
узагальнюючого висновку про упередженість органів державної влади
і місцевого самоврядування до інших кандидатів.
З наявних у справі доказів видно, що фінансування засобів
масової інформації, засновником або співзасновником яких є
Київська міська рада і Київська міська державна адміністрація,
проводилось у відповідності з раніше затвердженими кошторисами і
не пов'язувалось із проведенням виборів Київського міського голови
та підтримкою кандидатури Омельченка О.О.
Названі у рішенні суду періодичні видання, які публікували
агітаційні матеріали на підтримку Омельченка О.О., іншим
кандидатам у розміщенні агітаційних матеріалів не відмовляли, а
вказані у рішенні факти відмови суттєво не вплинули на результати
виборів.
Не можна визнати правильним і висновок суду про те, що факт
підписання 05.05.99 року членами громадського утворення "Асоціація
міст України" звернення на підтримку Омельченка О.О. є порушенням
вимог ч. 2 ст. 36 Закону України "Про вибори депутатів місцевих
рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
, оскільки
вони діяли не як посадові особи органів державної влади і не є
посадовими особами органів місцевого самоврядування міста Києва.
Не є порушенням вимог названого Закону ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
щодо
проведення передвиборчої агітації розміщення водіями транспортних
засобів, працівниками кіосків та інших підприємств агітаційних
матеріалів на підтримку Омельченка О.О., оскільки в силу ч. 1 ст.
36 цього Закону громадяни України, політичні партії, інші
об'єднання громадян, їх місцеві осередки, колективи підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності мають право від
дня реєстрації кандидатів відповідними виборчими комісіями вільно
і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, їх
політичні, ділові і особисті якості, безперешкодно вести агітацію
за чи проти того чи іншого кандидата.
Доказів у підтвердження того, що виявлені судом факти такої
агітації здійснювались під примусом посадових осіб органів
державної влади або органів місцевого самоврядування міста Києва,
судом не встановлено.
Наведене свідчить про те, що обставини, які стосуються
організації і проведення виборів Київського міського голови,
встановлені судом першої інстанції повно і правильно, доводи скарг
Суркіса Г.М. і Грабара М.Ф. ретельно перевірені. Однак внаслідок
неправильного застосування норм Закону України "Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"
( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
суд дав неправильну правову оцінку встановленим
фактам і дійшов неправильного висновку про наявність підстав для
задоволення скарг у зазначеній частині.
Рішення суду про відмову у визнанні недійсними виборів
Київського міського голови, призначення повторних виборів з
виключенням із числа кандидатів Омельченка О.О. є законним і
обгрунтованим.
Судова колегія вважає, що за таких обставин рішення суду в
частині визнання незаконними і скасування рішень Київської міської
виборчої комісії від 1 червня 1999 року про результати виборів і
обрання Київським міським головою Омельченка О.О. та про його
реєстрацію Київським міським головою підлягає скасуванню з
постановленням нового рішення про відмову в задоволенні скарг
Суркіса Г.М. і Грабара М.Ф. у цій частині, а в решті - залишенню
без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова
колегія У Х В А Л И Л А:
Протест Голови Верховного Суду України задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від
22 липня 1999 року в частині визнання незаконним рішення Київської
міської виборчої комісії від 1 червня 1999 року і його скасування,
оформленого протоколом Київської міської виборчої комісії від 1
червня 1999 року про результати виборів Київського міського
голови, згідно з яким Омельченко О.О. вважається обраним Київським
міським головою, а також в частині визнання недійсним рішення
Київської міської виборчої комісії від 1 червня 1999 року про
реєстрацію Омельченка О.О. Київським міським головою - скасувати.
Постановити нове рішення.
Суркісу Г.М. і Грабару М.Ф. в задоволенні скарг про визнання
незаконним і скасування рішення Київської міської виборчої комісії
від 1 червня 1999 року "Про результати голосування та підсумки
виборів Київського міського голови" і визнання недійсним рішення
Київської міської виборчої комісії від 1 червня 1999 року про
реєстрацію Омельченка О.О. Київським міським головою відмовити.
В решті рішення Вишгородського районного суду від 22 липня
1999 року залишити без зміни.
Головуючий П.І.Шевчук
Судді В.П.Садовенко,
П.І.Колесник
www.scourt.gov.ua