СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 19.05.99

                             (Витяг)

     Питання про примусове виконання рішення суду держави,  з якою
Україна має   міжнародний   договір  про  правову  допомогу,  щодо
стягнення з  боржника  судових  витрат  у   дохід   цієї   держави
розглядається за клопотанням суду,  що постановив це рішення.  При
розгляді клопотання про примусове виконання рішення суду іноземної
держави суд   України   не   має   права  вирішувати  питання  про
правильність рішення по суті

     Рішенням Талліннського міського суду (Естонія) від 9  березня
1998 р.  з  М.,  який  проживає  в  Україні,  стягнено аліменти на
утримання неповнолітнього  сина  Т.  і  мито  на  користь  держави
Естонії в сумі 576 естонських крон (149 грн.).

     Талліннський міський суд звернувся  з  клопотанням  дозволити
примусове виконання  на  території  України його рішення в частині
стягнення державного мита.

     Ухвалою Київського  міського  суду  від  22  березня  1999 р.
клопотання було  задоволено,  дозволено  примусове  виконання   на
території України  рішення  Талліннського  міського суду в частині
стягнення державного мита,  видано виконавчий лист про стягнення з
М. 149 грн. на рахунок Талліннського податкового департаменту.

     У  скарзі М. порушив питання про скасування зазначеної ухвали
як такої,  що  суперечить  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         і
ущемлює його права.  Судова колегія в цивільних справах Верховного
Суду України скаргу залишила без задоволення з таких підстав.

     Задовольняючи клопотання,  суд виходив із  того,  що  рішення
Талліннського міського суду про стягнення аліментів з М.  вступило
в законну силу і не виконувалось на  території  Естонії,  оскільки
боржник виїхав на постійне місце проживання в Україну.

     Відповідно до  статей  40-42   Договору   між   Україною   та
Естонською Республікою від 15 лютого 1995 р.  про правову допомогу
та правові  відносини  у   цивільних   та   кримінальних   справах
( 233_659  ) (233_659)
          (далі  -  Договір)  рішення судів Естонії підлягають
виконанню на території України.

     Підстав   для   відмови  у  визнанні  та  виконанні  судового
рішення, передбачених ст.  43 зазначеного Договору ( 233_659 ) (233_659)
        , не
встановлено.  Доводи М.  про те, що Договір, на який послався суд,
суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  є необгрунтованим,
оскільки  ратифікація Договору в 1995 р.  не суперечить положенням
чинної Конституції, відповідає принципам міжнародних відносин і не
ущемлює прав та інтересів громадян України.

     Не взяті судовою колегією  до  уваги  й  доводи  про  те,  що
Талліннським міським  судом  аліменти  та державне мито стягнені в
розмірі,  більшому  за  заробітну  плату  боржника,  оскільки  суд
держави,   яка  визнає  рішення  суду  іншої  держави  і  допускає
виконання цього рішення за відповідним  договором,  не  має  права
змінити рішення по суті.

     Враховуючи наведене,  судова  колегія  в  цивільних   справах
Верховного Суду  України  скаргу  М.  залишила без задоволення,  а
ухвалу Київського міського суду від  22  березня  1999  р.  -  без
зміни.

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.