СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 21.04.99
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     У березні 1999 р.  А.  подала до Полтавського обласного  суду
скаргу  на  бездіяльність  судді  Крюківського  районного  суду м.
Кременчука Б. Заявниця зазначала, що 27 липня 1998 р. звернулась у
згаданий районний суд із позовом до Г.  про захист честі, гідності
й ділової репутації та відшкодування моральної  шкоди.  4  вересня
1998 р.  вона,  посилаючись  на  правила  ст.  99 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
        ,
надіслала на ім'я судді Б.  заяву  з  проханням  видати  їй  копію
ухвали  про  прийняття  позовної  заяви,  а 17 вересня того ж року
знову звернулася з аналогічним проханням  і,  крім  того,  заявила
клопотання про призначення психологічної експертизи. Проте на день
подання скарги справу до розгляду не призначено,  а її  вимоги  не
виконано. Вважаючи, що суб'єктом оскарження порушено її права і що
бездіяльність  судді  належить  до  сфери  не   процесуальної,   а
управлінської  діяльності,  А.  просила на підставі ст.  248-1 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
         визнати таку бездіяльність неправомірною.
     Ухвалою виконуючого  обов'язки заступника голови Полтавського
обласного суду від 17 березня 1999 р.  у прийнятті  скарги  А.  як
такої,  що не підлягає розглядові в судах, відмовлено з посиланням
на п. 1 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .
     А. подала  скаргу,  в  якій  просила  скасувати  цю  ухвалу й
передати питання на розгляд суду першої інстанції,  посилаючись на
те,  що  суд неправильно витлумачив і застосував норми права,  чим
порушив її  конституційні  права.  Зокрема,  вона  зазначала,   що
бездіяльність посадових осіб суду має управлінський характер, тому
може бути  оскаржена  в  порядку,   визначеному   гл.   31-А   ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
        ,  у зв'язку з чим суддя згідно зі ст. 99 цього Кодексу
( 1501-06 ) (1501-06)
         зобов'язаний був видати їй копію  згаданої  ухвали,  а
також  призначити  експертизу і розглянути справу по суті.  Судова
колегія  в  цивільних  справах  Верховного  Суду  України   скаргу
залишила без задоволення з таких підстав.
     Відповідно до ст.  55 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  ст.  248-3
ЦПК ( 1502-06  ) (1502-06)
          та  роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пунктах 1,  4 постанови від 3 грудня  1997  р.  N  13
( v0013700-97 ) (v0013700-97)
         "Про практику розгляду судами справ за скаргами на
рішення,  дії чи бездіяльність органів  державної  влади,  органів
місцевого самоврядування,  юридичних, посадових і службових осіб у
сфері управлінської діяльності,  які порушують  права  та  свободи
громадян",  до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення,  дії чи
бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що
належать до сфери управлінської діяльності.
     Як вбачається  з  наявних  матеріалів,  заявлені  А.   вимоги
зводяться до розгляду обласним судом по першій інстанції скарги на
бездіяльність районного суду,  пов'язану зі здійсненням правосуддя
у справі, що перебуває у провадженні судді Б.
     Згідно зі   статтями    126,    129    Конституції    України
( 254к/96-ВР   ) (254к/96-ВР)
          судді  при  здійсненні  правосуддя  незалежні  й
підкоряються  лише  закону.  Вплив  на  них  у  будь-який   спосіб
забороняється.
     Зі змісту  наведених  положень закону вбачається,  що рішення
суду  і  відповідно  дії  або  бездіяльність  суддів  у   питаннях
здійснення   правосуддя,  пов'язаних  із  підготовкою  та  судовим
розглядом  справ,  перевіркою  їх  у   порядку   нагляду,   можуть
оскаржуватись  у  чинному  в  даний  час  касаційному й наглядному
порядку,  а не шляхом їх  оскарження  до  суду  першої  інстанції,
оскільки  це  порушувало  б  конституційний  принцип  незалежності
суддів і заборону втручання у  вирішення  справи  належним  судом.
Рішення  суду  (дії  чи  бездіяльність суддів) оскаржуються лише в
порядку, визначеному   ст.  129  Конституції  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          та
законодавством про судочинство.
     Чинним ЦПК   ( 1501-06,   1502-06,  1503-06  ) (1501-06,   1502-06,  1503-06)
          передбачено
необхідність направлення копій документів,  зазначених, зокрема, у
статтях 138, 216, 235, 243, 243-20, 243-25, 248, 248-14, 260, 288,
294,  проте  цей  Кодекс  не  містить  вказівки  на   необхідність
направлення копій ухвал про призначення справи до розгляду. Особи,
які беруть участь у справі,  не позбавлені можливості ознайомитися
з її матеріалами.
     За таких обставин виконуючий обов'язки голови обласного  суду
дійшов  правильного  висновку  про  те,  що скарга А.  не підлягає
розглядові в суді першої інстанції,  оскільки дії чи бездіяльність
судді,  пов'язані з розглядом конкретної справи, належать до сфери
процесуальної, а    не    управлінської     діяльності.     Чинним
законодавством  передбачено  інший  механізм  усунення  помилок  і
недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
     Виходячи з  наведеного  судова  колегія  в  цивільних справах
Верховного Суду України скаргу  А.  залишила  без  задоволення,  а
ухвалу  виконуючого обов'язки голови Полтавського обласного суду -
без зміни.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.