СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 21.04.99
(Витяг)
У березні 1999 р. А. подала до Полтавського обласного суду скаргу на бездіяльність судді Крюківського районного суду м. Кременчука Б. Заявниця зазначала, що 27 липня 1998 р. звернулась у згаданий районний суд із позовом до Г. про захист честі, гідності й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. 4 вересня 1998 р. вона, посилаючись на правила ст. 99 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06) , надіслала на ім'я судді Б. заяву з проханням видати їй копію ухвали про прийняття позовної заяви, а 17 вересня того ж року знову звернулася з аналогічним проханням і, крім того, заявила клопотання про призначення психологічної експертизи. Проте на день подання скарги справу до розгляду не призначено, а її вимоги не виконано. Вважаючи, що суб'єктом оскарження порушено її права і що бездіяльність судді належить до сфери не процесуальної, а управлінської діяльності, А. просила на підставі ст. 248-1 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06) визнати таку бездіяльність неправомірною.
Ухвалою виконуючого обов'язки заступника голови Полтавського обласного суду від 17 березня 1999 р. у прийнятті скарги А. як такої, що не підлягає розглядові в судах, відмовлено з посиланням на п. 1 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06) .
А. подала скаргу, в якій просила скасувати цю ухвалу й передати питання на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд неправильно витлумачив і застосував норми права, чим порушив її конституційні права. Зокрема, вона зазначала, що бездіяльність посадових осіб суду має управлінський характер, тому може бути оскаржена в порядку, визначеному гл. 31-А ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06) , у зв'язку з чим суддя згідно зі ст. 99 цього Кодексу ( 1501-06 ) (1501-06) зобов'язаний був видати їй копію згаданої ухвали, а також призначити експертизу і розглянути справу по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу залишила без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) , ст. 248-3 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06) та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 1, 4 постанови від 3 грудня 1997 р. N 13 ( v0013700-97 ) (v0013700-97) "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян", до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.
Як вбачається з наявних матеріалів, заявлені А. вимоги зводяться до розгляду обласним судом по першій інстанції скарги на бездіяльність районного суду, пов'язану зі здійсненням правосуддя у справі, що перебуває у провадженні судді Б.
Згідно зі статтями 126, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Зі змісту наведених положень закону вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних із підготовкою та судовим розглядом справ, перевіркою їх у порядку нагляду, можуть оскаржуватись у чинному в даний час касаційному й наглядному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Рішення суду (дії чи бездіяльність суддів) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) та законодавством про судочинство.
Чинним ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) (1501-06, 1502-06, 1503-06) передбачено необхідність направлення копій документів, зазначених, зокрема, у статтях 138, 216, 235, 243, 243-20, 243-25, 248, 248-14, 260, 288, 294, проте цей Кодекс не містить вказівки на необхідність направлення копій ухвал про призначення справи до розгляду. Особи, які беруть участь у справі, не позбавлені можливості ознайомитися з її матеріалами.
За таких обставин виконуючий обов'язки голови обласного суду дійшов правильного висновку про те, що скарга А. не підлягає розглядові в суді першої інстанції, оскільки дії чи бездіяльність судді, пов'язані з розглядом конкретної справи, належать до сфери процесуальної, а не управлінської діяльності. Чинним законодавством передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу А. залишила без задоволення, а ухвалу виконуючого обов'язки голови Полтавського обласного суду - без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.