СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 20.01.99

     м.Київ

                             (Витяг)

     На підставі  ст.  248(15)  ЦПК  України  ( 1502-06 ) (1502-06)
         прокурор
вправі звернутись із заявою  про  визнання  незаконними  будь-яких
правових  актів  нормативного  чи ненормативного характеру в разі,
коли протест у порядку загального нагляду був відхилений чи не був
розглянутий,  причому така заява підлягає розгляду не арбітражним,
а загальним судом

     У березні  1998  р.  заступник  прокурора   Дніпропетровської
області звернувся   із   заявою   до  Кіровського  районного  суду
м. Дніпропетровська про визнання незаконним п.  2  рішення  другої
сесії Дніпропетровської  обласної  ради  від  25  грудня  1997  р.
N 114-11/XXII "Про підтримку виробництва  автобусів  у  відкритому
акціонерному  товаристві "Дніпродзержинський авторемонтний завод".
У цьому пункті рішення головам Дніпропетровської  та  Криворізької
міських  рад,  міському голові м.  Дніпродзержинська пропонувалося
розглянути  питання  про  фінансування  робіт  зазначеного  ВАТ по
ремонту рухомого складу міського автотранспорту.

     Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпродзержинська
від  13  квітня  1998  р.  у  прийнятті  заяви  було  відмовлено з
посиланням на п.  1 ст.  136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
         у зв'язку з  тим,  що
вона підлягає розгляду не в загальному суді, а в арбітражному.

     Судова колегія   в   цивільних   справах   Дніпропетровського
обласного  суду  ухвалою від 14 травня 1998 р.  залишила зазначену
ухвалу без зміни,  а президія  Дніпропетровського  обласного  суду
постановою  від  30  вересня 1998 р.  протест заступника прокурора
Дніпропетровської області - без задоволення.

     Судова колегія  в  цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши справу за протестом заступника Генерального прокурора,
зазначені  судові  рішення скасувала і направила справу на розгляд
до суду першої інстанції з таких підстав.

     Постановляючи ухвалу,   суддя   виходив   з  того,  що  заява
заступника  прокурора  Дніпропетровської  області  не  може   бути
прийнята   до  розгляду  загальним  судом,  оскільки  питання  про
визнання  недійсними  рішень  рад,  їх  виконавчих  комітетів   та
державних   адміністрацій,   які   мають  ненормативний  характер,
розглядається арбітражним судом.

     Судова колегія     в    цивільних    справах    і    президія
Дніпропетровського обласного суду погодилися  з  таким  висновком,
зазначивши при цьому,  що відповідно до вимог статей 1,  2, 12 АПК
( 1798-12 ) (1798-12)
         позовні заяви прокурорів про визнання недійсними актів
юридичних осіб підвідомчі арбітражним судам незалежно від того, що
в  АПК  не  передбачено  особливого  провадження   у   зв'язку   з
відхиленням протесту прокурора.

     Проте з таким висновком погодитись  не  можна,  оскільки  він
суперечить вимогам ст. 248(15) ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .

     Крім того,  судами не були враховані положення ст.  21 Закону
"Про прокуратуру"  ( 1789-12  ) (1789-12)
        ,  згідно  з якою прокурору надано
право вносити протест на акт,  що суперечить  закону,  до  органу,
який  його  видав.  І  тільки в разі відхилення протесту в порядку
загального нагляду (або якщо  він  не  був  розглянутий  службовою
особою  чи  органом у десятиденний строк) прокурор може звернутись
із заявою до суду про визнання акта незаконним  за  правилами  гл.
31-В ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .

     За таких  обставин  постановлені  рішення  не  можна  визнати
обгрунтованими,  тому  вони  підлягають  скасуванню,  а  справа  -
направленню на розгляд до суду першої інстанції.

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(13), 1999 р.