СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 26.11.97

                             (Витяг)

     Участь сторонньої для забудовника особи в будівництві будинку
може бути підставою для створення спільної власності на нього лише
за наявності угоди про це

     У  травні 1995 р. К.В. звернувся з позовом до Г. про визнання
права   власності  на  3/4  жилого  будинку.  Позовні  вимоги  він
мотивував  тим, що брав безпосередню участь у будівництві спірного
будинку  та  фінансуванні цього будівництва разом зі своєю матір'ю
К.О.   30   жовтня  1994  р.  К.О.  померла,  на  спірний  будинок
відкрилася  спадщина  відкрилася  спадщина, а спадкоємницею першої
черги  крім  нього  є  також  відповідачка  Г.  За  таких обставин
позивач просив на підставі статей 112,  113 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         визнати
за ним право власності на 3/4 будинку.

     Справа розглядалася     судами     неодноразово.     Рішенням
Соснівського районного суду м.  Черкас  від  28  травня  1996  р.,
залишеним без  зміни  ухвалою  судової колегії в цивільних справах
Черкаського обласного  суду  від  11  вересня   1996   р.,   позов
задоволено у повному обсязі.

     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання про  скасування  зазначених  судових рішень у зв'язку з їх
необгрунтованістю та неповним з'ясуванням обставин справи.

     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, який   вважав   протест   обгрунтованим,    перевіривши
матеріали справи і доводи,  наведені в протесті,  судова колегія в
цивільних справах  вказаного  суду  дійшла  висновку,  що  протест
підлягає задоволенню.

     Задовольняючи позовні вимоги К.В.  і  визнаючи  за  позивачем
право власності  на  3/4  спірного  будинку,  суд першої інстанції
виходив лише з того,  що позивач брав участь у будівництві.  Однак
відповідно до змісту  ст.  112  ЦК  ( 1540-06  ) (1540-06)
          сторонньої  для
забудовника  особи  в будівництві будинку могла бути підставою для
створення спільної властності на майно,  зокрема на жилий будинок,
лише  за  наявності  угоди  про  це.  Існування  такої  угоди  між
позивачем та його матір'ю суд першої інстанції  не  з'ясовував,  а
сам позивач при вирішенні спору на це не посилався.

     Крім того,  суд  ніяк  не обгрунтував висновок щодо грошового
еквівалента участі позивача в будівництві будинку і  розміру  його
частки в праві власності.

     За таких  обставин  судова  колегія   в   цивільних   справах
Верховного Суду  України  дійшла висновку,  що рішення суду першої
інстанції на  порушення  вимог  статей  15,  30  ЦПК  ( 1501-06 ) (1501-06)
        
постановлене  при  неповно   з'ясованих   обставинах   справи   та
невмотивоване відповідно до ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .

     Суд касаційної  інстанції  всупереч  вимогам  ст.   310   ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
         на згадані вище порушення закону уваги не звернув.

     Керуючись статтями 336-338 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,  судова колегія в
цивільних  справах  Верховного  Суду  України  постановила протест
заступника Голови цього суду  задовольнити,  рішення  Соснівського
районного суду м.  Черкас від 28 травня 1996 р.  та ухвалу судової
колегії в цивільних справах  Черкаського  обласного  суду  від  11
вересня 1996 р.  скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.

 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.