СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 19.11.97
(Витяг)
Визнання недійсними установчих документів, на підставі яких
відбулась реорганізація юридичної особи, тягне за собою
відновлення її попереднього статусу і може бути підставою для
поновлення на роботі працівників, трудовий договір з якими було
розірвано з підстав проведення реорганізації
У вересні 1996 р. Р. звернулася до суду з позовом до відділу
торгівлі, побуту та громадського харчування Тернопільської міської
держадміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу. В позові вона зазначала, що із
жовтня 1992 р. працювала за контрактом директором магазину N 2
ДКПСП "Комісійні товари". Після закінчення 22 липня 1995 р.
терміну дії контракту вона продовжувала працювати на цій самій
посаді. Проте розпорядженням голови міської держадміністрації від
29 липня 1996 р. директором магазину було призначено Д., а її
звільнено з роботи. Відповідний наказ та трудову книжку на час
подання позову не видали. Посилаючись на зазначені обставини, Р.
просила поновити її на попередній роботі та стягнути заробітну
плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Тернопільського міського суду від 15 листопада 1996
р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Тернопільського обласного суду від 10 грудня 1996 р., у
позові було відмовлено.
Постановою президії Тернопільського обласного суду від 17
квітня 1997 р. протест прокурора Тернопільської області про
скасування постановлених у справі судових рішень відхилено.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі рішень і
направлення її на новий розгляд.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала протест таким, який підлягає задоволенню, а в ухвалі
зазначила, що суд при постановленні рішення виходив із того, що
хоча позивачка і працювала директором зазначеного магазину, проте
за її заявою від 30 листопада 1994 р. трудовий договір з нею було
розірвано і вона була переведена в орендне підприємство. Після
відновлення діяльності ДКПСП "Комісійні товари" позивачка на
роботу в це підприємство не приймалася.
Проте такі висновки не відповідають обставинам справи, крім
того, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, судом встановлено, що позивачка працювала директором
зазначеного магазину за контрактом. За її заявою від 30 листопада
1994 р. контракт із нею було розірвано у зв'язку з переведенням у
створене на базі цього підприємства орендне підприємство на
підставі п. 5 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
.
Рішенням Тернопільського міського суду від 10 січня 1996 р.
установчі документи, а також державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності - організації орендарів магазину N 2
ДКПСП "Комісійні товари" - та угоди, укладені зазначеною
організацією щодо приватизації майна, визначено незаконними й
такими, що суперечили чинному законодавству. На підставі цього
рішення суду розпорядженням Тернопільської міської ради від 9
липня 1996 р. N 108 було відновлено діяльність названого магазину
як державного підприємства, котре було зареєстроване
розпорядженням виконавчого комітету від 8 квітня 1992 р. N 133.
Проте суд не взяв до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 59 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту
її укладення, не дослідив питання щодо відновлення трудових
відносин позивачки з державним підприємством за раніше укладеним
трудовим договором, не врахував, що вона працювала на цій самій
посаді до липня 1996 р. (ч. 3 ст. 24 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
.
Згідно з ч. 2 п. 6 положення "Про порядок укладання контракту
з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при
найманні на роботу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 19 березня 1993 р. N 203 ( 203-93-п ) (203-93-п)
, в разі відмови
органу управління майном укласти контракт із керівником
підприємства трудовий договір розривається на підставі п. 1 ст. 40
КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
.
Із рішення суду та матеріалів справи не вбачається, чи була
позивачка звільнена з роботи і з яких підстав, оспорює вона
звільнення чи вимагає укладення з нею трудового договору за
контрактом як із керівником підприємства, що є в загальнодержавній
власності.
На ці порушення закону не звернули уваги касаційна інстанція
і президія Тернопільського обласного суду, тому всі постановлені в
справі рішення судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України скасувала, а справу направила на новий розгляд до
Тернопільського міського суду.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.