СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 05.11.97
(Витяг)
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 липня
1992 р. "Про тлумачення Постанови Верховної Ради Української РСР
від 29 листопада 1990 року "Про захист суверенних прав власності
Української РСР" ( 2553-12 ) (2553-12)
дія мораторію на зміну форм власності
поширюється лише на випадки, коли роздержавлення майна
здійснювалося з ініціативи й за участю органів державного
управління
У квітні 1996 р. ТТП "Маяк-Сервіс" звернулося з позовом до В.
та інших мешканців будинку про виселення їх на час капітального
ремонту в жилі приміщення гуртожитку на підставі ст. 101 ЖК.
Відповідачі в період підготовки справи до слухання звернулися до
ТТП "Маяк-Сервіс" із зустрічними позовами про усунення перешкод у
користуванні жилими приміщеннями.
Рішенням Суворівського районного суду м. Херсона від 23 січня
1997 р. залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Херсонського обласного суду від 12 березня 1997 р., позов
ТТП "Маяк-Сервіс" задоволено. Постановлено на час капітального
ремонту виселити В. та інших наймачів із наданням іншої жилої
площі. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування рішення Суворівського районного суду м.
Херсона та ухвали судової колегії в цивільних справах Херсонського
обласного суду в даній справі з направленням останньої на новий
розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням
обставин справи в частині правового становища позивача як власника
будинку.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що протест задоволенню не підлягає з таких підстав.
Вважаючи ТТП "Маяк-Сервіс" неналежним позивачем у даному
житловому спорі у зв'язку з тим, що воно не є власником будинку,
прокурор послався на те, що будинок у березні 1991 р. був
переданий з балансу Херсонського річкового порту як підприємства
державної форми власності на баланс ТТП "Маяк-Сервіс", яке не
належало до державної форми власності, в той час, коли це було
заборонено Постановою Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 р.
N 506-XII ( 506-12 ) (506-12)
"Про захист суверенних прав власності
Української РСР" та Постановою Верховної Ради України від 14
лютого 1992 р. N 2116-XII ( 2116-12 ) (2116-12)
"Про управління майном
підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній
власності".
Погодитись із такими доводами не можна.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 липня
1992 р. N 2553-XII ( 2553-12 ) (2553-12)
"Про тлумачення Постанови Верховної
Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року "Про захист
суверенних прав власності Української РСР" дія мораторію на зміну
форм власності поширюється лише на випадки, коли роздержавлення
майна здійснювалося з ініціативи й за участю органів державного
управління. Оскільки ці обставини матеріалами справи не
підтверджені, судова колегія у цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що висновки суду першої інстанції щодо належності
будинку ТТП "Маяк-Сервіс" і щодо статусу підприємства як належного
позивача є обгрунтованими.
Крім того, право власності ТТП "Маяк-Сервіс" на будинок
визнано й рішенням арбітражного суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 101 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
у разі, коли
капітальних ремонт жилого будинку державного або громадського
житлового фонду не може бути проведено без виселення мешканців,
наймодавець зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на
час ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору
найму на ремонтоване приміщення. Якщо наймач відмовляється
переселитися в інше жиле приміщення, наймодавець може вимагати
переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, яке
надається на час капітального ремонту, має знаходитись у межах
даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним та
технічним вимогам.
Перевіряючи відповідно до вимог ст. 336 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
законність і обгрунтованість судових рішень у даній справі у
повному обсязі, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України дійшла висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі
перевірив правові підстави заявлених позовних вимог, доводи сторін
і обставини спору, зокрема статус будинку, санітарний та технічний
стан гуртожитків, неможливість проведення капітального ремонту без
виселення наймачів та інші обставини, які мають правове значення
для вирішення спору по суті. Висновки суду про те, що вимоги ТТП
"Маяк-Сервіс" підлягають задоволенню, підтверджені на явними в
матеріалах справи доказами й обгрунтовані згідно зі ст. 202 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
.
Відповідає вимогам закону і рішення суду про відмову в
задоволенні зустрічних позовів наймачів жилих приміщень про
усунення перешкод у користуванні ними, що виникли у зв'язку з
виселенням на підставі ст. 101 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України судові рішення у справі залишила без
зміни, а протест заступника Генерального прокурора України - без
задоволення.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.