СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 22.10.97
(Витяг)
При вирішенні цивільної справи суд безпосередньо керується
відповідним положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
як
нормою прямої дії в тому разі, коли воно стосується даних
правовідносин, які не врегульовані законодавством (чи не
потребують додаткового регулювання) або врегульовані
нормативно-правовими актами, що суперечать Конституції.
Компенсація громадянам України витрат по облігаціях
Державної цільової безпроцентної позики 1990 р. за їхніми
позовами здійснюється у встановленому для цього порядку
У січні 1996 р. Б. звернувся до суду з позовом до Луганського
обласного управління Державного спеціалізованого ощадного
комерційного банку України про стягнення збитків. Позивач
зазначав, що у 1990 р. він купив облігацію Державної цільової
безпроцентної позики для придбання автомобіля "Жигулі" ВАЗ-2109,
яку в установленому порядку зареєстрував у торговельному
підприємстві автосалону "ВАЗ". Строк видачі автомобіля був
призначений на четвертий квартал 1993 р., однак у вказаний строк
позивачеві у цьому було відмовлено. Оскільки умови договору не
були виконані, Б. просив суд стягнути з відповідача вартість
автомобіля.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27
березня 1996 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в
цивільних справах Луганського обласного суду від 22 квітня 1996
р., позов Б. задоволено. Постановлено стягнути з Луганського
обласного управління, а за відсутності в останнього коштів - з
Державного спеціалізованого ощадного комерційного банку України
на користь Б. 1 млрд. 720 млн. крб.
Постановою президії Луганського обласного суду від 12
березня 1997 р. протест заступника Генерального прокурора України
відхилено, а рішення суду залишено без зміни.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень
і направлення її на новий розгляд.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню, а судові рішення -
скасуванню з таких підстав.
Указом Президента України від 15 червня 1994 р. "Про
першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від
знецінення цінних паперів і грошових заощаджень" ( 306/94 ) (306/94)
на
території держави був припинений обіг облігацій Державної цільової
безпроцентної позики 1990 р. Цим самим Указом Кабінету Міністрів
України запропоновано передбачити відповідні кошти для викупу
облігацій зазначеної позики та розробити й затвердити порядок
викупу цінних паперів колишнього СРСР.
На виконання цього Указу Президента ( 306/94 ) (306/94)
Кабінетом
Міністрів України було прийнято постанову від 31 жовтня 1995 р.
N 862 ( 862-95-п ) (862-95-п)
, якою затверджено Порядок викупу облігацій
Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., згідно з яким
викуп вказаних облігацій проводиться установами Ощадбанку України.
Для цього Мінфін України перераховує на кореспондентський рахунок
правління Ощадбанку необхідну суму для забезпечення викупу
облігацій.
Порядок викупу облігацій для придбання окремих видів товарів
(крім автомобілів) та перерахування відповідних сум визначений
постановами Кабінету Міністрів України: зазначеною N 862
( 862-95-п ) (862-95-п)
та від 1 грудня 1995 р. N 961 ( 961-95-п ) (961-95-п)
. Рішення
щодо викупу облігацій на придбання автомобілів ще не прийнято.
При постановленні рішень суд не взяв до уваги цих обставин,
дійшовши помилкового висновку, що відсутність нормативної бази для
регулювання питання викупу в позивача спірної облігації не є
підставою для звільнення відповідача від відповідальності за
невиконання зобов'язання.
За таких обставин судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України визнала, що рішення суду першої інстанції
не відповідає вимогам ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
. На порушення вимог
статей 310, 336 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
суди касаційної та наглядної
інстанцій зазначені порушення закону залишили без уваги. При цьому
президія обласного суду безпіставно послалася на ст. 8 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка гарантує захист прав громадян судом і
тоді, коли немає спеціального закону, Вказана стаття Конституції є
загальною нормою і не передбачає відшкодування шкоди з підстав,
зазначених у позові.
У зв'язку з викладеним рішення касаційної та наглядної
інстанцій підлягає скасуванню на підставі ст 338 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
.
Тому судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
протест заступника Генерального прокурора України задовольнила,
рішення Ленінського районного суду м. Луганська, ухвалу судової
колегії в цивільних справах та постанову президії Луганського
обласного суду скасувала, а справу направила на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.