СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 08.10.97
(Витяг)
Стаття 71 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
, згідно з якою при тимчасовому
виїзді наймача або членів його сім'ї у зв'язку з навчанням
(студенти, аспіранти тощо) за ними зберігається право користування
жилим приміщенням протягом усього часу навчання (п. 2 ч. 2), не
містить вичерпного переліку категорій осіб, які виїжджають на
навчання, а також видів навчальних закладів. Вирішально значення
має те, що для осіб, які проходять навчання, це пов'язано з
необхідністю виїзду на відповідний період з постійного місця
проживання
У вересні 1996 р. Київське НВО "Реле та автоматики"
пред'явило позов до Т.О.О. та Т.О.Л. про визнання такими, що
втратили право користування жилим приміщенням - однокімнатною
квартирою у м. Фастові. Позивач зазначав, що відповідно до
спільного рішення адміністрації і профкому названого підприємства
Т.О.О. як молодому спеціалісту в грудні 1994 р. був виданий ордер
на спірну квартиру на сім'ю з двох осіб, однак відповідачі туди не
вселились і до дня пред'явлення позову не використовували квартиру
за призначенням без поважних причин. Посилаючись на ці обставини,
позивач просив задовольнити позов із підстав, передбачених ст. 71
ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Рішенням Фастівського міського суду від 16 жовтня 1996 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах
Київського обласного суду від 3 грудня 1996 р. і постановою
президії цього суду від 7 серпня 1997 р., позов було задоволено.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі судових рішень.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Міський суд, задовольняючи позов, а судова колегія і президія
обласного суду, залишаючи рішення без зміни, виходили з того, що
відповідачі з часу одержання квартири в грудні 1994 р. і до дня
пред'явлення позову в зазначене жиле приміщення не вселились і без
поважних причин там не проживали, а навчання Т.О.Л. в інтернатурі
й ординатурі не є поважною причиною її відсутності в спірній
квартирі понад встановлені строки.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки суди
не врахували вимог закону, що регулюють дані правовідносини,
належним чином не перевірили й не оцінили матеріалів справи та
доводів сторін.
Відповідно до ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
, п. 10 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. N 2 ( v0002700-85 ) (v0002700-85)
"Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або
члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим
приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача
понад встановлені строки.
Заперечуючи проти позову, відповідачі посилались на те, що
квартира була отримана ними в грудні 1994 р. з численними
будівельними недоробками, через її неналежний технічний і
санітарний стан (зламаний стояк, погане опалення) в ній неможливо
було проживати без проведення ремонту, який вони, у зв'язку з
важким матеріальним станом сім'ї, провадили поступово.
Пояснення відповідачів частково підтверджуються протоколом
огляду на місці від 25 липня 1996 р., з якого вбачається, що
радіатор опалення, стояк, а також підлога в кімнаті й на кухні
перебувають у стадії ремонту, однак суд не дав цьому належної
оцінки. За таких обставин не можна погодитись із висновками суду
про відсутність у матеріалах справи доказів неналежного технічного
стану квартири і неможливості проживання в ній без проведення
ремонту.
Суд також не дав оцінки тим обставинам, що в квартирі
знаходилися речі відповідачів (деякий одяг, посуд), і тому, що
останні сплачували квартирну плату.
Із додаткових матеріалів вбачається, що з 12 вересня 1994 р.
до 1 липня 1996 р. та з 1 вересня 1996 р. Т.О.Л. навчалась в
інтернатурі й ординатурі Київської медичної академії.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
жиле приміщення
за тимчасово відсутнім зберігається на весь час тимчасового виїзду
у зв'язку з навчанням (студенти, аспіранти тощо). Як вбачається із
тексту закону, він не містить вичерпного переліку осіб, за якими
зберігається право на жилу площу на весь період навчання.
Вирішальними в цьому випадку є умови і характер навчання, а саме
те, що воно є тимчасовим і вимагає виїзду зазначених осіб із місця
постійного проживання.
Згідно з Положенням про первинну спеціалізацію (інтернатуру)
випускників медичних (фармацевтичних) вищих навчальних закладів
України (затверджене наказом МОЗ України від 20 червня 1994 р.
N 104 ( z0193-94 ) (z0193-94)
, діяло до грудня 1996 р.) інтернатура є
очно-заочною формою навчання та післядипломної підготовки
випускників. При цьому інтерни зараховуються до навчального
закладу терміном на 1-3 роки з визначенням базового місця
стажування та забезпеченням проживання в гуртожитку даного
закладу.
Суд вирішив справу без з'ясування питання про форму навчання
Т.О.Л. з 1 вересня 1996 р. в клінічній ординатурі Київської
медичної академії (згідно з наказом по цьому закладу від 29 липня
1996 р.), а також не дав оцінки тій обставині, що 17 січня 1997 р.
у відповідачів народилась дитина. Допущені судом порушення
законодавства не були виправлені судовою колегією і президією
обласного суду.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України рішення Фастівського міського суду, ухвалу
судової колегії і постанову президії Київського обласного суду
скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.