СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 08.10.97
(Витяг)
Рішення у справі скасовано, оскільки суд не врахував вимог
ст. 50 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, згідно з якими норма тривалості
робочого часу (як і інші питання нормування та оплати праці,
режиму роботи) встановлюється при укладенні колективного договору
і не може змінюватися в односторонньому порядку
У січні 1997 р. Ц. звернувся з позовом до районного відділу
культури про стягнення заробітної плати, посилаючись на те, що він
є викладачем музичної школи і разом з іншими педагогами працював у
червні 1996 р., однак заробітна плата за цей місяць йому виплачена
не була.
Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області
від 16 травня 1997 р. позов Ц. задоволено частково.
За протестом виконуючого обов'язки Голови Верховного Суду
України судова колегія в цивільних справах зазначеного суду це
рішення скасувала з таких підстав.
Задовольняючи частково позов Ц. та стягуючи на його користь
заробітну плату за вісім днів червня 1996 р., суд виходив із того,
що відповідно до розпорядження директора школи позивач повинен був
працювати в червні 1996 р. лише два робочі дні на тиждень. При
цьому суд не врахував вимог ст. 50 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
, згідно з якими
норма тривалості робочого часу (як і інші питання нормування та
оплати праці, режиму роботи) встановлюється при укладенні
колективного договору і не може змінюватися в односторонньому
порядку.
Під час судового засідання відповідач посилався на те, що
вчителі музичної школи, як і позивач, працювали п'ять днів на
тиждень по сім годин, а один день - по шість годин. Суд цих
обставин не перевірив, тому його висновок щодо тривалості робочого
часу позивача не можна вважати обгрунтованим.
Враховуючи викладене, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України рішення районного суду скасувала, а справу
направила на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.