СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 30.07.97
(Витяг)
Громада Російської православної вільної церкви "Всіх Святих"
м. Феодосії (далі - громада РПВЦ) звернулася до суду зі скаргою на
постанову уряду Автономної Республіки Крим від 16 липня 1996 р.
N 229 з питання користування культовою будівлею, вказуючи, що
після одержання громадою статусу юридичної особи її представники
подали до зазначеного уряду, а також до виконкому Феодосійської
міської ради заяву про надання в користування або у власність
громади культової будівлі - Казанського собору в м. Феодосії - для
проведення богослужінь, проте їм у цьому було відмовлено. Мотивами
відмови було те, що згідно із зазначеною постановою Казанський
собор у м. Феодосії є власністю іншої юридичної особи - громади
Казанського храму Української православної церкви Московської
патріархії (далі - громади УПЦ МП), статут якої зареєстровано
постановою Ради міністрів Кримської АРСР від 29 серпня 1991 р.
N 195.
Вважаючи, що цією відмовою порушено її право, громада РПВЦ
просила суд вирішити питання про надання їй можливості спільно
користуватися зазначеною культовою спорудою для почергового
проведення богослужінь.
Рішенням Верховного суду Автономної Республіки Крим від 15
травня 1997 р. в задоволенні скарги було відмовлено.
У касаційній скарзі громада РПВЦ просила скасувати зазначене
рішення суду як таке, що постановлене без урахування конкретних
умов та інтересів цієї громади, а також положень ч. 3 ст. 17
Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) (987-12)
,
і надати їм право проводити богослужіння в Казанському соборі м.
Феодосії почергово з громадою УПЦ МП.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 зазначеного Закону ( 987-12 ) (987-12)
культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть
передаватись у почергове користування двом або більше релігійним
громадам за їхньою взаємною згодою. За відсутності такої згоди
державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і
майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою уряду
Автономної Республіки Крим від 16 липня 1996 р. N 229 Казанський
собор у м. Феодосії повернуто у власність парафіяльній раді
Казанського собору УПЦ МП.
Статтею 29 Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
культові будівлі
віднесено до об'єктів права власності релігійних організацій, а
ст. 30 цього ж Закону ( 987-12 ) (987-12)
передбачає право колективного
власника самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися
належними йому об'єктами власності, тобто якщо культова будівля
перебуває у власності релігійної громади, почергове користування
будівлею може здійснюватися лише за згодою власника останньої. При
цьому таке користування може бути тимчасовим або постійним
відповідно до угоди, укладеної релігійною громадою з власником
будівлі.
Згідно з протоколом від 4 березня 1997 р. N 3 збори парафіян
Казанського собору прийняли рішення не давати згоди на проведення
в ньому почергових богослужінь.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив
у задоволенні вимоги зобов'язати уряд Автономної Республіки Крим
визначити порядок користування Казанським собором у м. Феодосії
для двох релігійних громад - РПВЦ і УПЦ МП м. Феодосії, оскільки
остання є власником Казанського собору і заперечує проти
почергового користування цією культовою будівлею.
Постановлене у справі судове рішення відповідає матеріалам
справи та вимогам статей 248-11, 248-14 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
, тому
підстав для задоволення скарги немає.
Виходячи з наведеного і керуючись статтями 310, 311 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України касаційну скаргу релігійної громади РПВЦ залишила без
задоволення, а рішення Верховного суду Автономної Республіки Крим
- без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.