СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 02.07.1997

           Оскільки за законодавством про шлюб і сім'ю

           актові записи, вчинені в органах реєстрації

           актів громадянського стану, до спростування

           їх   у   судовому   порядку  є  безспірними

           доказами посвідчених ними актів, вимоги про

           встановлення фактів батьківства чи визнання

           батьківства  не  можуть  бути задоволені за

           наявності   неспростовного    запису    про

                     батьківство іншої особи

                             (Витяг)

     У грудні  1992  р.  Р.  пред'явила в інтересах неповнолітньої
дочки М.  позов до В.  та О.І. про встановлення факту батьківства,
визнання  частково  недійсним  свідоцтва  про право на спадщину та
визнання права власності на 1/3 спадкового майна.

     Позивачка зазначала,  що  з  1980  р.  перебувала у фактичних
шлюбних відносинах з батьком відповідачів - О., від якого в неї 20
серпня 1981 р.  народилась дочка М. Після смерті О., яка сталася 8
березня 1991 р.,  відкрилася спадщина.  Свідоцтво про право на неї
було видано дітям померлого - В.  та О.І.  - на 1/2 майна кожному.
Оскільки О.  не записаний батьком її дочки, яка також має право на
спадщину, Р. просила задовольнити позов.

     Рішенням Іршавського районного суду від  6  жовтня  1993  р.,
залишеним  без  змін  ухвалою  судової колегії в цивільних справах
Закарпатського обласного суду від 14 грудня 1993  р.,  позов  було
задоволено.

     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання  про  скасування  судових  рішень,  оскільки  суд  неповно
з'ясував обставини справи й не дав оцінки зібраним доказам. Судова
колегія  в  цивільних справах Верховного Суду України визнала,  що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.

     Районний суд виходив з того,  що Р.Д., який записаний батьком
М.  у свідоцтві про її народження, в судовому засіданні визнав, що
фактично  її  батьком  є покійний О.  Проте з таким висновком суду
погодитись не можна.

     Відповідно до  роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду України,
даних у п. 15 постанови від 31 березня 1995 р. N 5 ( v0005700-95 ) (v0005700-95)
        
"Про  судову  практику про встановлення фактів,  що мають юридичне
значення",  заяви про встановлення фактів батьківства чи  визнання
батьківства  розглядаються судом,  якщо у свідоцтві про народження
певна особа не вказана батьком дитини.  Постановляючи рішення, суд
не  врахував,  що батьком М.  у свідоцтві про народження записаний
Р.Д., з яким позивачка на той час перебувала в шлюбі.

     Виходячи з  наведеного  судова  колегія  в  цивільних справах
Верховного Суду  України  скасувала  судові  рішення  у  справі  й
направила її на новий розгляд.

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4, 1997 р.