2а-2373/09/0870 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 15.05.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2016 (суддя Уханенко С.А.) у справі №2а-2373/09/0870 (СН/808/5/16) за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2008 №0000600802/2.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2016 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС від 08.12.2008 №0000600802/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 90039,39грн., в тому числі: в сумі 60026,26грн. основного платежу та 30013,13грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.08.2016 відмовив Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору та повернув апеляційну скаргу податковому органу.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2016 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 8 Закону України "Про судовий збір", статтей 86, 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2016, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС порушила питання про звільнення від сплати судового збору.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.07.2016 відмовив податковому органу у звільненні від сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) та встановив строк у чотирнадцять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 1004,99грн.

При здійсненні розрахунку суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі, суд апеляційної інстанції застосував встановлену підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору, яка складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Своєю чергою, для визначення ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у цій справі, суд апеляційної інстанції застосував положення підпункту "а" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

У межах встановленого ухвалою від 13.07.2016 строку Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зменшення суми судового збору за подання апеляційної скарги, до якого долучила документ про сплату судового збору в сумі 3,74грн. (платіжне доручення від 22.07.2016 №427).

В обґрунтування вказаного клопотання податковий орган посилався на те, що судом апеляційної інстанції здійснено неправильний розрахунок суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги. Відповідач вважає, що ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у цій справі та виходячи з якої розраховується судовий збір за подання апеляційної скарги, встановлена положеннями підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Таким чином, податковий орган наголошує на тому, що сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у цій справі, складає 3,74грн.

При ухваленні вказаного судового рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху частково, а саме - надав документ про сплату судового збору не в повному обсязі, а саме - в сумі 3,74грн., в той час, як судовий збір, який необхідно сплати за подання апеляційної скарги, складає 1004,99грн.

При перевірці правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права суд виходить з такого. Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (3674-17) (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула вказаного Закону).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції Закону, чинній на час подання апеляційної скарги) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2008 №0000600802/2 у лютому 2009 року, тобто до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, а саме Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (3674-17) .

У відповідності до підпунктів 1, 2, 3 пункту 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Таким чином, на момент звернення до суду з позовом процесуальний закон встановлював два види ставок судового збору:

у справах щодо стягнення грошових коштів - один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень;

у всіх інших категоріях справ - за ставкою, встановленою підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.

Оскільки предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, то ставку для обчислення судового збору, що підлягала сплаті при поданні позову необхідно визначати за правилами підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93.

Згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, ставка судового збору становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень.

Таким чином, ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позову, складає: 17 грн. х 0,2 = 3,4 грн.

Отже, ставка судового збору, яку відповідач повинен сплатити при поданні апеляційної скарги, становить: 3,4 грн. х 110% = 3,74 грн.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про покладення на позивача обов'язку зі сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою в сумі 1004,99грн. не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити.