СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 02.07.97
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     У разі зміни підстав та предмета  вимог  у  процесі  розгляду
порушеної цивільної  справи,  а також особи,  до якої їх заявлено,
вони вважаються новими вимогами і мають бути оформленої  письмовою
заявою згідно з правилами ст. 137 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
        .
 
     У квітні  1996  р.  Н.  пред'явив  позов  до С.  про визнання
договору купівлі-продажу  автомобіля  від  16  березня   1996   р.
недійсним, посилаючись  на  те,  що  під час реєстрації автомобіля
ВАЗ-2108, якого він придбав згідно з  договором,  установлено,  що
номери двигуна та кузова змінено,  у зв'язку з чим автомобіль було
вилучено і відправлено на штрафний майданчик.
     В подальшому  позивач  уточнив  свої  позовні вимоги і просив
зобов'язати МРЕВ ДАІ м.  Іллічівська повернути вилучений  у  нього
автомобіль ВАЗ-2108 та зареєструвати його,  мотивуючи тим, що він,
Н., є добросовісним набувачем цього майна.
     Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від
26 липня 1996 р.  позов задоволено.  Суд  зобов'язав  Іллічівський
міський відділ  УМВС в Одеського обласного суду від 18 грудня 1996
р. залишено без задоволення, а рішення суду від 26 липня 1996 р. -
без зміни.
     Заступник Генерального прокурора України  порушив  у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень.
     Судова колегія в цивільних справах  Верховного  Суду  України
визнала, що  протест підлягає задоволенню,  а справа - направленню
на новий розгляд з таких підстав.
     Відповідно до  п.  22  Правил  державної  реєстрації і обліку
автомобілів, автобусів, самохідних машин,  затверджених постановою
Кабінету Міністрів   України   від   21   жовтня  1993  р.  N  873
( 873-93-п  ) (873-93-п)
          *  (зі  змінами,  внесеними   постановою   Кабінету
Міністрів України від 13 січня 1995 р.  N 14 ( 14-95-п ) (14-95-п)
        , із січня
1995 р.  забороняється приймати на  реєстрацію  та  перереєстрацію
транспортні засоби, ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів яких
знищено або  підроблено,  а  ст.  37  Закону  "Про  дорожній  рух"
( 3353-12 ) (3353-12)
         забороняє експлуатацію таких транспортних засобів.
_____________________
     * Зазначена постанова Кабінету Міністрів втратила чинність. З
1 жовтня 1998 р.  діє постанова Кабінету Міністрів від  7  вересня
1998 р.  N  1388  ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
         "Про затвердження Правил державної
реєстрації та обліку автомобілів,  автобусів,  а також  самохідних
машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,
марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок".
 
     Згідно з висновком судово-технічної експертизи від 21 березня
1996 р.  N 852 ідентифікаційні номери кузова та двигуна автомобіля
ВАЗ-2108 підроблено.
     Проте суд  на зазначені обставини уваги не звернув і всупереч
вимогам чинного  законодавства  дійшов  помилкового  висновку  про
обов'язок органів  реєстрації  транспортних  засобів зареєструвати
належний Н. автомобіль.
     Із матеріалів   справи   вбачається,   що   позивач  спочатку
звернувся з позовом до С.  про визнання  договору  купівлі-продажу
автомобіля ВАЗ-2108 від 16 березня 1996 р. недійсним. У подальшому
Н. змінив  як  предмет  позову,  так  і  його  підстави  й  просив
зобов'язати МРЕВ ДАІ м. Іллічевська повернути йому автомобіль.
     Суд  не  звернув  уваги  на те, що позивач фактично пред'явив
новий  позов,  але  позовної  заяви, яка б відповідала вимогам ст.
137 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        ,  не подавав і така заява на порушення ст. 143
ЦПК відповідачеві вручена не була.
     У судовому засіданні представник відповідача  визнав  позовні
вимоги. Однак   суд   не   з'ясував,   чи   наділений  він  такими
повноваженнями. Із наявної в матеріалах справи довіреності від  26
липня 1996  р.  не  видно,  якими  саме  повноваженнями  наділений
представник.
     За таких  обставин  рішення суду підлягає скасуванню як таке,
що постановлене  з  порушенням  норм  матеріального  і  цивільного
процесуального права.
     Оскільки президія   обласного   суду,   відхиляючи    протест
заступника прокурора   Одеської  області  та  залишаючи  зазначене
рішення без зміни,  не звернув  уваги  на  допущені  судом  першої
інстанції порушення, постанова президії також підлягає скасуванню.
     Враховуючи наведене,  судова  колегія  в  цивільних   справах
Верховного Суду  України протест заступника Генерального прокурора
України задовольнила,  рішення Овідіопольського районного суду  та
постанову президії Одеського обласного суду  скасувала як такі, що
постановлені з порушенням вимог  закону,  а  справу  направила  на
новий розгляд до суду першої інстанції.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.