СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 26.02.97

                             (Витяг)

     У грудні  1996  р.  С.  звернувся  до  суду зі скаргою на дії
службових осіб - голови Московського районного  суду  м.  Харкова,
судді  та  судового  виконавця  цього  ж  суду.  Заявник просив на
підставі статей  248-1,  248-2  ЦПК  ( 1502-06  ) (1502-06)
          визнати   дії,
пов'язані  з  виконанням судового рішення згаданих службових осіб,
незаконними.

     Ухвалою Харківського обласного суду від 24 грудня 1996  р.  у
прийнятті скарги було відмовлено відповідно до п.  1 ч.  2 ст. 136
ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .

     У скарзі,  поданій  у касаційному порядку,  С.  просив ухвалу
Харківського обласного суду скасувати як таку,  що  не  відповідає
вимогам закону. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України  визнала,  що  скарга  задоволенню  не  підлягає  з  таких
підстав.

     Відмовляючи в  прийнятті   скарги,   суд   першої   інстанції
правильно  виходив  із  того,  що  С.  оскаржував процесуальні дії
службових осіб по виконанню судового рішення в частині  повернення
майна, описаного в передбаченому законом порядку.

     Відповідно до ст. 248-3 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
         судам не підвідомчі в
порядку,  передбаченому  гл.  31-А  ЦПК,  скарги  на  акти  й  дії
службових  осіб,  якщо законодавством встановлено інший порядок їх
оскарження.

     Контроль за   правильним   і  своєчасним  виконанням  судових
рішень,  а також оскарження дій судового виконавця здійснюються  в
порядку,  передбаченому  цивільним процесуальним законом,  зокрема
ст. 373 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        .

     Відповідно до  ч.  3  ст.  248-1  ЦПК  ( 1502-06  ) (1502-06)
         судді не
належать до суб'єктів,  чиї рішення,  дії чи бездіяльність  можуть
бути оскаржені на підставі ч. 1 ст. 248-1 ЦПК.

     За таких обставин суд першої інстанції дійшов  правильного  й
обгрунтованого  висновку,  що  відповідно  до  змісту ст.  139 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
         скарга С.  судовому розгляду не підлягає.

     Вважаючи, що доводи, наведені в скарзі С., є необгрунтованими
і не спростовують висновку суду першої інстанції, судова колегія в
цивільних  справах Верховного Суду України скаргу С.  залишила без
задоволення,  а ухвалу Харківського обласного суду від  24  грудня
1996 р. - без зміни.

 "Рішення Верховного Суду України", 1998 р.