ПРЕЗИДІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 10.02.99
(Витяг)
Усі професійні спілки, які утворені й діють згідно з їх
статутами на підприємствах, в установах та організаціях, мають
гарантовані Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
рівні права для
захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх
членів, у тому числі й щодо надання згоди на розірвання трудового
договору з працівником-членом професійної спілки відповідно до
КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
України.
Згоду на розірвання трудового договору з ініціативи
роботодавця надає лише та професійна спілка, що діє на даному
підприємстві (в установі, організації), членом якої є працівник,
незалежно від того, чи брала ця професійна спілка участь в
укладенні колективного договору
У травні 1996 р. П. пред'явив позов до Нікопольського
південнотрубного заводу про поновлення на роботі та стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що
працював у відповідача з 1962 р. і наказом від 15 травня 1996 р.
був звільнений з посади пресовщика сьомого розряду за п. 1 ст. 40
КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
. Посилаючись на те, що звільнення з роботи було
проведено з порушенням норм трудового законодавства, позивач
просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Нікопольського міського суду Дніпропетровської
області від 15 листопада 1996 р. позов було задоволено.
Судова колегія в цивільних справах Дніпропетровського
обласного суду ухвалою від 3 березня 1997 р. рішення міського суду
залишила без зміни і виключила з його мотивувальної частини
висновок про порушення відповідачем вимог ст. 43 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
при розірванні трудового договору з позивачем.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про виключення зазначеного висновку з мотивувальної та
резолютивної частин ухвали від 3 березня 1997 р. Президія
Дніпропетровського обласного суду протест задовольнила з таких
підстав.
Відповідно до ст. 43 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
звільнення працівника з
роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу.
Винятки з цього правила наведено у ст. 43-1 КЗпП. Зокрема,
звільнення працівника без згоди профспілкового органу
допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на
підприємстві, в установі, організації, або там профспілкової
організації немає.
Згідно із зазначеними положеннями КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
згода на
звільнення з роботи дається лише професійною спілкою, що діє на
підприємстві, в установі, організації і утворена відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не містить обмежень щодо
утворення професійних спілок громадянами, які працюють на одному
підприємстві, в установі, організації. Зі змісту ч. 3 ст. 36
Конституції України випливає, що всі професійні спілки, які
утворені й діють згідно з їх статутами на підприємствах, в
установах та організаціях, мають рівні права для захисту трудових
і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, у тому
числі й у наданні згоди на розірвання трудового договору з
працівником-членом професійної організації відповідно до КЗпП
( 322-08 ) (322-08)
.
Наведене свідчить, що згоду на розірвання трудового договору
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу надає лише
професійна спілка, що діє на підприємстві (в установі,
організації), членом котрої є працівник, щодо якого вирішується
питання про звільнення, незалежно від того, чи брала ця професійна
спілка участь в укладенні колективного договору або угоди.
Із матеріалів справи вбачається, що П. є членом незалежної
професійної спілки Нікопольського південнотрубного заводу, яка діє
на підприємстві з 1995 р., має свій статут, зареєстрований у
встановленому законом порядку, і яка згоди на розірвання трудового
договору з позивачем не давала.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов
висновку про те, що при розірванні трудового договору з П.
відповідачем були порушені вимоги ст. 43 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
. Цей
висновок суду було виключено з мотивувальної частини рішення
судовою колегією в цивільних справах обласного суду
необгрунтовано.
Виходячи з наведеного президія Дніпропетровського обласного
суду виключила зазначене з ухвали судової колегії в цивільних
справах цього ж суду.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.