Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,

Кузнєцова В.О., Ткачука О.С.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Страхова компанія 611" (далі – ЗАТ "Страхова компанія 611") до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" (далі – ВАТ НАСК "Оранта") про відшкодування шкоди в порядку регресу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року,

У листопаді 2009 року ЗАТ "Страхова компанія 611" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3М, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 листопада 2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди з його вини був ушкоджений автомобіль ОСОБА_4 Оскільки цей автомобіль був застрахований у позивача, з настанням страхового випадку ЗАТ "Страхова компанія 611" відшкодував страховику шкоду в розмірі 92 400 грн. 66 коп., які просив стягнути з ОСОБА_3 в порядку регресу. Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 49 335 грн. 64 коп., виходячи з остаточної вартості ушкодженого автомобіля страховика.

У ході розгляду справи судом було залучено ВАТ НАСК "Оранта" як страхувальника цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, яким керував ОСОБА_3, за шкоду, завдану третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ЗАТ "Страхова компанія 611" в порядку регресу 35 тис. грн. страхового відшкодування, всього 35 470 грн.; з ОСОБА_3 – 14 335 грн. 65 коп. страхового відшкодування, всього 14 534 грн. 01 коп.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ "Страхова компанія 611" в порядку регресу збитки в розмірі 49 335 грн. 64 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення апеляційного суду та стягнути з нього на користь позивача в порядку регресу збитки в розмірі 14 335 грн. 65 коп., мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що, залучаючи до участі у справі ВАТ НАСК "Оранта" в якості відповідача та стягуючи з нього суму страхового відшкодування, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки ЗАТ "Страхова компанія 611" заявлено позов саме до ОСОБА_3, з вини якого сталося дорожньо-транспортна пригода.

Проте з цим висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що дорожньо-транспортна пригода, що сталося за участю автомобіля ГАЗ, н. з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом на підставі доручення його власника ОСОБА_5, та автомобіля "Мітцубісі", н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, трапилася з вини ОСОБА_3, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 8 грудня 2008 року (а. с. 12).

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль "Мітцубісі", н. з. НОМЕР_2, зазнав механічних ушкоджень, вартість яких становила 73 600 грн. 12 коп., тому позивачем було сплачено страхувальнику 92 400 грн. 66 коп. на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №0004/29/08/021 від 4 березня 2008 року.

Виплативши ОСОБА_4 повну суму страхового відшкодування, ЗАТ "Страхова компанія 611" отримав пошкоджений транспортний засіб і, зменшивши позовні вимоги на суму вартості залишків автомобіля "Мітцубісі", н. з. НОМЕР_2, правомірно звернувся до ОСОБА_3 як до особи, винної у спричинені матеріальної шкоди, із позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 49 335 грн. 64 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 керував автомобілем ГАЗ, н. з. НОМЕР_1, на підставі доручення від 18 січня 2007 року, наданого власником транспортного засобу – ОСОБА_6 (а.с. 100).

Відповідно до ст. 6, п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в разі настання страхового випадку страхується відповідальність будь-якої особи, що експлуатує на законних підставах транспортний засіб, визначений в договорі страхування, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації забезпеченого страхуванням транспортного засобу.

Згідно з договором страхування – страховим полісом №ВА/3606645 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 березня 2008 року автомобіль ГАЗ, н. з. НОМЕР_1, був забезпечений страхуванням транспортного засобу у ВАТ НАСК "Оранта" (а.с. 65).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи, давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відноситься до обов’язків страховика згідно з договором, при цьому максимальний розмір страхового відшкодування в даному випадку встановлений договором як 35 тис. грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Зважаючи на те, що ця сума не повністю покриває витрати, понесені позивачем по страховому випадку, решту суму збитків районний суд правомірно стягнув з ОСОБА_3

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року скасувати, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року залишити в силі.