ПРЕЗИДІЯ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 05.12.97
(Витяг)
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
колишні члени
сім'ї власника жилого будинку не можуть бути виселені з останнього
інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом, у тому
числі й у разі зміни власника будинку. Сам по собі факт придбання
будинку, в якому проживають колишні члени сім'ї власника
відчужуваного будинку, не можна вважати такою підставою.
6 вересня 1996 р. Р. звернувся з позовом до Б. про виселення.
Позивач зазначав, що 25 квітня 1996 р. він купив будинок, у якому
на час придбання проживав колишній член сім'ї продавця будинку -
Б. з малолітньою дочкою. 10 травня 1996 р. її було попереджено в
письмовій формі про необхідність звільнення жилого приміщення,
проте вона так і не звільнила його. Посилаючись на ці обставини,
позивач просив постановити рішення про виселення відповідачки на
підставі статей 9, 155 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
, статей 9, 48 Закону "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
24 березня 1997 р. Б. звернулась із зустрічним позовом про
усунення перешкод у користуванні спірною будівлею, які створює
новий власник. У заяві Б. зазначала, що рішенням Вознесенського
міського суду від 2 листопада 1994 р. вона з дочкою була вселена
до зазначеного будинку, рішенням цього ж суду від 27 березня 1995
р. їй у користування відведено кімнату N 3 жилою площею 15,1 кв.
метра, а сіни, коридор, кухню, вбиральню та котельню залишено в
спільному користуванні. При укладенні договору купівлі-продажу
будинку Р. про ці обставини знав, але після придбання будинку став
чинити Б. перешкоди в користуванні кімнатою. Посилаючись на
зазначені обставини, Б. просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Вознесенського окружного суду від 8 квітня 1997 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах
Миколаївського обласного суду від 7 травня 1997 р., постановлено
виселити Б. з неповнолітньою дочкою із зазначеного будинку без
надання іншого жилого приміщення. В задоволенні зустрічного позову
Б. відмовлено.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень. Президія Миколаївського
обласного суду визнала, що протест підлягає задоволенню з таких
підстав.
Постановлюючи рішення, суд виходив із того, що відповідачка
як колишній член сім'ї власника будинку зобов'язана була вносити
плату за користування жилим приміщенням та за комунальні послуги,
а щодо нового власника будинку вона є наймачем і на неї
поширюються вимоги ч. 3 ст. 168 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
.
З такими висновками погодилась і судова колегія в цивільних
справах обласного суду. Однак вони не грунтуються на чинному
житловому законодавстві.
Зі змісту положень Житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
вбачається,
що в разі припинення сімейних відносин із власником будинку
колишні члени його сім'ї не втрачають права користування займаним
ними жилим приміщенням. Якщо власник будинку не згоден, щоб
колишні члени сім'ї користувалися жилим приміщенням безоплатно,
останні зобов'язані платити за нього і за комунальні послуги
нарівні з наймачами. Проте це не означає, що з часу припинення
сімейних стосунків із власником будинку ці особи стають наймачами
займаних ними жилих приміщень.
Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже,
має охоронюване законом право володіти, користуватися і
розпоряджатися належним йому майном, сама по собі не може бути
підставою для виселення інших осіб, які там правомірно
проживають.
Не є підставою для виселення членів сім'ї власника будинку, в
тому числі й колишніх, і факт переходу права власності на будинок
до іншої особи, оскільки їхнє право користування жилим приміщенням
врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути
виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у
користуванні ним інакше як із підстав і в порядку, передбачених
законом (ч. 3 ст. 9 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
).
Крім того, постановлюючи рішення, суд послався на Конституцію
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закон "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ч. 3 ст.
168 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
, які не передбачають виселення.
За таких обставин постановлені в справі судові рішення
підлягають скасуванню як такі, що не відповідають чинному
законодавству, а справа має бути повернена на новий розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі.
Враховуючи наведене, президія Миколаївського обласного суду
про тест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила,
рішення Вознесенського окружного суду та ухвалу судової колегії в
цивільних справах Миколаївського обласного суду скасувала, а
справу направила на новий розгляд.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.