Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мартинюка В.І. Дербенцевої Т.П. Ткачука О.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня

2010 року,

У березні 2009 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси і кредит" (далі – ПАТ "Банк "Фінанси і кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просило стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № 28-138/06-А, укладеним

6 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк "Фінанси і кредит", виконання зобов’язання за яким забезпечено договором поруки № 28-138/06-А-П, укладеним 6 грудня 2006 року між ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" і

ОСОБА_5, у сумі 94 465 грн. 97 коп.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

23 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2010 року, позов ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь позивача основну суму заборгованість за кредитним договором в розмірі

31 978 грн. 95 коп., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 8 092 грн. 27 коп., заборгованість зі сплати щомісячної комісії в розмірі

2 257 грн. 20 коп., пеню в розмірі 31 978 грн. 95 коп., а всього 74 370 грн. 37 коп.

У решті позову відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2010 року скасувати в частині стягнення з нього в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 28-138/06-А, укладеним 6 грудня 2006 року між ОСОБА_4 і ПАТ "Банк "Фінанси і кредит", мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з чч. 1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач ОСОБА_5, як поручитель, відповідає в солідарному порядку разом з основним боржником перед кредитором, позивачем у справі. Такий висновок є правильним і ґрунтується на повно встановлених та належним чином досліджених обставинах справи.

Також суди правильно зазначали, що зі змісту п. 5.1 кредитного договору вбачається, що забезпеченням виконання зобов’язань за цим договором є як застава автомобіля, так і порука фізичної особи – ОСОБА_5, при цьому не визначається "першочерговість" забезпечення у вигляді застави автомобіля.

Крім того, суди дійшли вірного висновку, що доводи ОСОБА_5 про припинення поруки внаслідок закінчення строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, спростовуються п. 5.1 договору поруки, згідно з яким порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею, або в разі незаявлення кредитором протягом шести місяців вимоги до поручителя, тоді як строк виконання основного зобов’язання кредитним договором визначено до

5 грудня 2011 року.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2010 року та ухвала апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2010 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду (судів) не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

23 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від

5 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.