640/13072/16-а Про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського районного суду міста Харкова від 17.01.2017 (суддя - Лях М.Ю.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі №640/13072/16-а за позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №136/80700/16 від 18.08.2016.

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 17.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а тому притягнення останньої до відповідальності на накладення на неї шафу є неправомірним.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Харківська митниця Державної фіскальної служби звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду міста Харкова від 17.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №640/13072/16-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідача посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 8, частини другої статті 19, статті 129 Конституції України, статей 52, 53, 54, 58, 59 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 2, 8, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Харківської митниці Державної фіскальної служби зводяться до того, що задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, оскільки позивач при митному оформленні товару не заявив за встановленою формою необхідних для здійснення митного контролю правдивих відомостей стосовно оподаткування товару (відомості щодо країни походження товару). Під час подання до контролюючого органу митної декларації від 23.02.2016 позивачем було неправомірно зменшено розмір митних платежів, що свідчить про порушення останнім вимог митного законодавства. На думку відповідача, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, у розмірі 90476,67грн. є правомірним.

Натомість, ОСОБА_2 у запереченні на касаційну скаргу зазначає про протиправність, незаконність та необґрунтованість прийнятої відносної неї постанови у справі про порушення митних правил №136/80700/16 від 18.08.2016, оскільки в діях останньої відсутні ознаки складу правопорушення передбачегого статтею 485 Митного кодексу України. Одночасно позивач зазначає, що митну декларацію останнім було заповнено на підставі документів, що були надані отримувачем товару - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком", а тому підстави вважати їх недостовірними, на момент оформлення, були відсутні. Також, позивач звертає увагу на те, що Харківська митниця Державної фіскальної служби повідомила суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком", декларацію якого подавав позивач, що сертифікати з перевезення товару ЕUR.1 видано митними органами Німеччини та є автентичними згідно інформації наданої уповноваженими посадовими органами Німеччини. Позивач просить суд відмовити митному органу у задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського районного суду міста Харкова від 17.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 залишити в силі.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларантом Приватного підприємства "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС" ОСОБА_2 до митного поста "Харків-автомобільний" Харківської митниці Державної фіскальної служби для митного оформлення в режимі "ІМ 40 ДЕ" було подано електронну митну декларацію №807110000/2016/002000 на імпорт товару "овочі сушені" заявленою вартістю 1478376,73грн., що надійшов з Німеччини на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМ" згідно з контрактом від 05.01.2016 №16001, інвойсом від 18.02.2016 №1620183, CMR б/н від 18.02.2016 та на підставі сертифікату перевезення (походження) товарів форми EUR.1 №A697652 від 11.02.2016, відповідно до якого позивачем в графі 36 вказаної митної декларації було заявлено про надання преференції за кодом " 410 000 000" (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Управлінням адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Харківської митниці Державної фіскальної служби не підтверджено надання преференційного режиму по сплаті мита за ЕМД №807110000/2016/002000 (невірне заповнення граф 8 та 9 сертифікату з перевезення (походження) товарів форми ЕUR.1) та визначено, що "сертифікат з перевезення форми EUR.1 не приймається для надання преферен ційного режиму з технічних причин". Внаслідок чого було змінено преференційний режим сплати мита на загальний та застосовано ставку ввізного мита - 20%, а вищевказаний товар вподальшому було оформлено у митному відношенні в режимі "ІМ 40 ДЕ" без надання преференційного режиму (оподаткування товарів на загальних підставах із застосуванням повних ставок ввізного мита Митного тарифу України).

За наслідками виявлених порушень заступником начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_3 прийнято постанову №136/80700/16 від 18.08.2016, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 90476,67грн.

Згідно картки відмови №807110000/2016/00048 вбачається, що за результатами перевірки митної декларації позивача, останньому відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв'язку з визнанням управлінням адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання недійним сертифікату про перевезення форми ЕUR.1 №697652 від 12.02.2016 для застосування преференційного режиму на товар.

Фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугував висновок митного органу про недійсність сертифікату про перевезення товару форми ЕUR.1 №697652 від 12.02.2016 для застосування преференційного режиму на товар, оскільки дата видачі сертифікату №А697652 11.02.2016 передує даті видачі інвойсу №1620183 18.02.2016.

Згідно частини першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно частини п'ятої та шостої статті 69 Митного кодексу України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Відповідно до статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачено наявність спеціальної протиправної мети, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості, а тому визначення позивачем невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії останнього направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу. Наявність спеціальної протиправної мети в диспозиції вказаної норми свідчить про те, що зазначене правопорушення може бути вчинене лише з умисною формою вини.

Пунктом 1 статті 29 Угоди про асоціацію підписану 21.03.2014 та 27.06.2014 між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка була ратифікована Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (1678-18) та набула чинності з 01.01.2016 передбачено поступове скасування ввізного мита на товари, які походять з Європейського Союзу та ввозяться в Україну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, позивач подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції.

Встановлені митним органом технічні причини, що не дозолили прийняти сертифікат про перевезення форми ЕUR.1 №697652 від 12.02.2016 для застосування преференційного режиму на товар не залежали від позивача та не могли бути перевірені або усунуті останнім до моменту подачі митної декларації.

Таким чином, висновок митного органу про недійсність з технічних причин сертифікату про перевезення форми ЕUR.1 №697652 від 12.02.2016 для застосування преференційного режиму на товар, який ґрунтується на відсутності за встановленою формою необхідних для здійснення митного контролю правдивих відомостей стосовно країни походження товару, є помилковим.

Також судами встановлено, що докази, які б свідчити про наявність в діях позивача наявного складу правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а саме заявлення у митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД відсутні.

Факт подання позивачем до митного органу недостовірних документів, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідної для класифікації товару, спростовується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях позивача прямого умислу, а відтак, і відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Харківська митниця Державної фіскальної служби не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені митним органом у касаційній скарзі обґрунтування є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття постанови у справі про порушення митних правил та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Харківської митниці Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.