815/3326/16 Про визнання протиправними дій ДПІ щодо позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, стягнення на користь товариства податку на додану вартість - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (суддя Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року (судді ЗуєваЛ.Є., Шевчук О.А. та Федусик А.Г.) у справі №815/3326/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Інвест Торг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій, стягнення податку на додану вартість,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Опт Інвест Торг" (далі по тексту - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому, з урахуванням зміни предмета позову, просило: визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 089 125,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість у сумі 4 089 125,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними дії податкового органу щодо позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125 (чотири мільйони вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125 (чотири мільйони вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн.

У березні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 21 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Усенко Є.А.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/3326/16 з суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №815/3326/16 до закінчення касаційного перегляду справи.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги відповідача у справі №815/3326/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року касаційну скаргу відповідача у справі №815/3326/16 прийнято до провадження, справу №815/3326/16 витребувано з суду першої інстанції.

27 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство знаходилось на обліку у відповідача та фактично здійснювало свою фінансово-господарську діяльність за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 101/11.

15 червня 2015 року Товариство уклало договір про визнання електронних документів №150620151 із відповідачем. Згідно з пункту 3 розділу 6 даного договору, він діє до закінчення строку дії чинності сертифікатів відкритих ключів. Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору податковий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового сертифікату відкритого ключа заміть скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Договір №150620151 позивач зареєстрував належним чином, після його укладення Товариство своєї адреси не змінювало.

Сертифікат відкритого ключа після укладання договору не змінювався та діяв до 21 грудня 2015 року.

01 липня 2015 року позивач направив в електронному вигляді для реєстрації податкову накладну №5 від 20 червня 2015 року. Однак, податковий орган не прийняв її, мотивуючи своє рішення відсутністю договору про визнання електронної звітності.

Позивач на адресу відповідача направив для укладання та реєстрації новий договір №010720151 від 01 липня 2015 року про визнання електронних документів, який не прийнятий відповідачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року у справі №815/4108/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, задоволено позовні вимоги Товариства до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, визнано протиправними дії щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів №010720151 від 01 липня 2015 року; зобов'язано зареєструвати податкову накладну №5 від 20 червня 2015 року; зобов'язано утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних Товариства.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року (суддя Юрченко В.П.) судові рішення судів попередніх інстанцій у справі №815/4108/15 скасовано в частині зобов'язання утриматися від подальших неправомірних дій, в цій частині у задоволенні позову відмовлено, в решті судові рішення - залишено без змін.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 089 125,00 грн, суди попередніх інстанцій виходили з встановленого в ході судового розгляду у справі №815/4108/15 факту протиправності дій відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних за період червня 2015 року.

Суди вважали, що цей факт безпосередньо свідчить про порушення податковим органом права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи обрання способу захисту порушеного права шляхом стягнення з Державного бюджету України заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування, суди мотивували відхід від існуючої на той час правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі "Донагроімпекс", №21-881а15), з посиланням на положення абзацу 2 частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній на той час редакції щодо можливості відступу від правової позиції Верховного Суду України з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивуючи відхід від позиції Верховного Суду України щодо неправильності стягнення як способу судового захисту в цій категорії адміністративних справ, суди пославшись на положення принципу верховенства права (стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній на той час редакції), статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , виходили з того, що інші способи судового захисту, окрім судового стягнення, є неефективними.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на грубі порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає про відсутність між сторонами справи правовідносин з приводу повернення сум бюджетного відшкодування, оскільки Товариство вимоги законодавства щодо отримання такої суми не виконало (з відповідною заявою не зверталось), через що відповідна перевірка цієї суми не проводилась, відтак позовні вимоги є безпідставними.

Факт відсутності спірних правовідносин між сторонами залишено поза увагою судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов без встановлення обставин у справі.

Просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Проблемою даного спору є наявність чи відсутність порушення права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також правильність обраного способу захисту цього права.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормативне регулювання і оцінка доводів скаржника

Суд зазначає, що за змістом статті 200 Податкового кодексу України в редакції чинній на час спірних правовідносин право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість може бути реалізоване лише у разі дотримання платником податку низки законодавчих умов, зокрема щодо подання контролюючому органу відповідних податкових декларацій та заяви у довільній формі, після чого заявлена сума перевіряється контролюючим органом у встановленому законом порядку і у випадку її підтвердження, складається і надсилається висновок органу казначейства.

На кожному етапі відповідних правовідносин закон регламентує дії контролюючого органу, зокрема, у разі непідтвердження суми бюджетного відшкодування або права платника на його отримання, контролюючим органом приймається відповідне повідомлення (пункт 200.14 Податкового кодексу України (2755-17) ), підтвердження заявлених сум є підставою для направлення контролюючим органом органу казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України).

Таким чином, до предмету доказування даної категорії справ входить комплекс наступних обставин: дотримання платником податку вимог закону щодо подання контролюючому органу у встановленому порядку визначених документів; дотримання контролюючим органом визначених законом вимог щодо підтвердження заявлених до бюджетного відшкодування сум та вчинення відповідних дій за наслідками перевірки (надсилання платнику податкового повідомлення або висновку - органу казначейства).

Реалізація контролюючим органом своїх функцій в межах процедури бюджетного відшкодування є похідною від дотримання платником визначених законом умов щодо реалізації права на бюджетне відшкодування.

В частині обраного судами попередніх інстанції способу захисту порушеного права, Суд зазначає, що за умови підтвердження в ході судового розгляду обставин, які входять до предмета доказування, відхід від правової позицій Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 16 вересня 2015 року (справа "Донагроімпекс") є обґрунтованим, мотивованим та прийнятним.

Разом з тим, судами у справі відповідні обставини не встановлені, внаслідок чого порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства судами попередніх інстанцій у цій справі не виконане, проблема даного спору не вирішена, мотиви судів не кореспондують з їх висновками.

З урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд позбавлений можливості вирішити питання про наявність чи відсутність порушення права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість - без встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В ході касаційного розгляду доводи відповідача знайшли своє часткове підтвердження, через не з'ясування обставин, які мають значення для справи касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі №815/3326/16 скасувати.