826/8612/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростандарт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2017 (суддя - Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі № 826/8612/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростандарт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електростандарт" (далі - ТОВ "Електростандарт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 23.12.2013 №109726552207.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі скасовано та направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання чи було додано позивачем до заяви зі скаргою на постачальника за спірні періоди у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За наслідками останнього перегляду постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, в позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові накладні від продавців товарів за період з березня 2011 року по грудень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 4520895 грн., на підставі яких позивач за вказані звітні періоди сформував податковий кредит, були оформлені з порушенням порядку їх заповнення. Скориставшись правом на подання до податкового органу заяви зі скаргами про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних за встановленою формою та додатково до таких заяв надав лише копії відповідних податкових накладних, проте розрахункових та первинних документів, що підтверджують факти сплати податку на додану вартість в ціні товарів та отримання таких товарів разом із цими заявами та/або додатково до них ТОВ "Електростандарт" до податкового органу не надало, що свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, що не дає права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Електростандарт" оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Електростандарт" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та зазначає, що відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підприємство сповістило податковий орган про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження чого до скарги на постачальника надано копії податкових накладних з супровідним листом.

У відзиві на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Електронстандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, про що складено акт від 06.12.2013 №745/26-55-22-07.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 4490452 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ "АБВ ЛТД", з порушенням порядку заповнення таких накладних.

На підставі встановлених порушень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 23.12.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №1097826552207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5492159,00 грн., в тому числі основний платіж - 4507096,00 грн. та штрафні санкції - 985063,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 38 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Зокрема, порядок заповнення податкових накладних у період спірних правовідносин був врегульований наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №165 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення" (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 (z1401-10) та діяв до 16.12.2011 року) та наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (z1333-11) (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 та діяв у 2012 році).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, заповненої з порушенням встановленого порядку, за умови реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі податкових накладних та подання разом з податковою декларацією заяви зі скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму податку на додану вартість на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту. При цьому, до заяви зі скаргою обов'язково мають бути додані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судами також з'ясовано, що позивачем було подано до податкового органу додатки № 8 "Заява про відмову постачальниками надати податкові накладні (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з березня 2011 року по грудень 2012 року, де підприємством заявлено про порушення продавцями порядку заповнення податкових накладних (не вказано вид цивільно-правового договору, номенклатура російською мовою, номер податкової містить більше семи цифр, скорочена назва постачальника, відсутні коди УКТ ЗЕД, податковий номер не відповідає особі, яка зареєструвала податкову накладну тощо). До поданої скарги позивачем було надано копії відповідних податкових накладних.

Між тим, копії розрахункових та первинних документів, що підтверджують факти сплати податку на додану вартість в ціні товарів та отримання таких товарів разом із цими заявами та/або додатково до них ТОВ "Електростандарт", складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , до податкового органу не надало, що зафіксовано в акті перевірки та підтверджується наявними у справі матеріалами.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи позивача, що податковий орган окремо не витребував вказані первинні та розрахункові документи, шляхом направлення письмових запитів, та не вжив заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки за наслідками отримання заяв ТОВ "Електростандарт" зі скаргами на постачальників товарів оскільки такі обставини не відповідають змісту абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та не спростовують факту недотримання платником податків встановленої Кодексом процедури для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, заповнених з порушенням встановленого порядку.

Отже, оцінюючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та правомірністю податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 №109726552207.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.