Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства охорони здоров’я України, Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом і просив поновити його на попередній роботі та стягнути з відповідачів заробітну плату в розмірі 83 819 грн., поновити строк звернення до суду з позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2006 року є незаконним, оскільки 12 липня 2006 року прогулу не було, він знаходився у відрядженні, вирішував питання, пов’язані з роботою, тому вказаний наказ підлягає скасуванню. Наказ Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції (далі - КР СЕС) від 9 листопада 2006 року також є незаконним, оскільки виданий особою, яка не мала права його звільняти, крім того, наказ було видано в день, коли він знаходився на лікарняному. Його не ознайомили з наказами про звільнення до 2008 року, тобто до звернення до суду з позовом, профспілковий комітет дав згоду на його звільнення за його відсутності, до цього часу йому не видали трудову книжку, тому він вважає, що відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України з ним не розрахувалися, тому що він ще не звільнений та не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 квітня 2010 року змінено з виключенням із мотивувальної частини рішення судження суду щодо законності наказів про звільнення та наслідків звільнення, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушується питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2006 року № 158-о звільнений з посади заступника головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим по надзвичайним ситуаціям та наказом КР СЕС від 9 листопада 2006 року № 346-к звільнений з посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Копії наказів про звільнення позивач отримав 5 грудня 2006 року, що підтверджується його підписами на заяві (т.1 а.с. 100).

З позовом до суду про поновлення своїх прав ОСОБА_3 звернувся лише 3 лютого 2009 року.

Поважних причин пропущення місячного строку для звернення до суду позивач не надав.

Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального й процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.