Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Виноградівської міської ради Закарпатської області, треті особи: приватна нотаріальна контора Виноградівського нотаріального округу, орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації, служба у справах дітей Виноградівської районної державної адміністрації, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на жилий будинок та договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності договору, визнання права власності,

У листопаді 2003 року прокурор Виноградівського району Закарпатської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на жилий будинок та договору купівлі-продажу, визнання права власності на ? частину жилого будинку.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати неповнолітньої ОСОБА_6 - ОСОБА_10

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить ? частина жилого будинку АДРЕСА_1

Неповнолітня ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті матері, оскільки проживала в зазначеному жилому будинку.

4 грудня 2001 року дід неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, отримав свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та 4 липня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу провів відчуження вказаного жилого будинку на користь ОСОБА_8

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 не мав права відчужувати частину вказаного жилого будинку, просив визнати недійсними в частині свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 видане на ім`я ОСОБА_7, та договір купівлі-продажу вищезазначеного будинку від 4 липня 2003 року; визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_1

У подальшому ОСОБА_6 уточнила заявлені позовні вимоги й просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок, видане на ім`я ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 4 липня 2003 року, та застосувати наслідки недійсності договору; визнати за нею право власності на жилий будинок АДРЕСА_1

Справа розглядалася судами неодноразово.

рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 3 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 січня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено: визнано недійсними свідоцтво про право власності на жилий будинок та договір купівлі-продажу зазначеного жилого будинку від 4 липня 2003 року; застосовано до сторін указаного договору двосторонню реституцію – стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 17 тис. грн. у рахунок вартості відчуженого жилого будинку; визнано за ОСОБА_6 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірний жилий будинок належав ОСОБА_10 у порядку спадкування за законом після смерті матері та що вона за життя фактично прийняла спадщину; крім того, ОСОБА_6 на момент смерті ОСОБА_10 постійно проживала в спірному будинку й фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10, тому ОСОБА_7 не мав права на відчуження спірного жилого будинку й укладений ним договір купівлі-продажу є недійсним, до нього слід застосувати двосторонню реституцію та визнати за ОСОБА_6 право власності на вказаний жилий будинок.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_7 з 1961 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11

Від шлюбу народилась донька - ОСОБА_10

рішенням Виноградівського народного суду від 23 липня 1981 року шлюб між ними було розірвано та затверджено мирову угоду, за умовами якої жилий будинок АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя, залишався у власності ОСОБА_11, яка зобов`язалась протягом шести місяців сплатити ОСОБА_7 компенсацію вартості його частки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 році ОСОБА_11 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_10

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_10 є її батько, ОСОБА_7, та її донька, ОСОБА_6

4 грудня 2001 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1

4 липня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_7 провів відчуження вказаного жилого будинку на користь ОСОБА_8 і на підставі договору банківського вкладу вніс грошові кошти в сумі 12 тис. грн. на рахунок, відкритий у відкритому акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_6

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Разом із тим, згідно із ст. ст. 144, 145 ЦК УРСР власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.

Однак, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Суди на зазначені положення закону уваги не звернули; не врахували, що на момент укладення договору купівлі-продажу власником жилого будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 4 грудня 2001 року, у зв`язку з чим жилий будинок, відчужений за оспорюваним договором, не може бути повернутий у результаті застосування реституції, і витребовується шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено вірно, але неправильно застосовані норми матеріального права, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 3 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 січня 2009 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання недійсними свідоцтва про право власності на жилий будинок та договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності договору, визнання права власності відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.