Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина" (далі - ВАТ "НК "Галичина") про стягнення коштів, належних працівнику при звільненні з роботи, та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВАТ "НК "Галичина" про стягнення компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 21 рік перебував із відповідачем у трудових відносинах. 8 грудня 2006 року його було звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я. Усупереч вимогам закону в день звільнення відповідач не видав йому трудову книжку, не провів з ним розрахунок – не виплатив компенсацію за невикористану відпустку за 2006 рік в сумі 824 грн. 36 коп., вихідну допомогу при звільненні в сумі 709 грн. 61 коп., які позивач і просив стягнути з відповідача.

Одночасно просив стягнути 266 грн. 92 коп. компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати, 6 180 грн. 47 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, 8 515 грн. 32 коп. середнього заробітку за час затримки видачі розрахункових коштів, належних при звільненні.

Крім того, позивач зазначав, що в результаті неправомірних дій відповідача він змушений був неодноразово звертатися за відновленням свого права, що завдало йому тривалих моральних страждань і переживань, погіршився стан його здоров’я, у зв’язку з чим ОСОБА_6 просив стягнути з ВАТ "НК "Галичина" на свою користь 12 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У подальшому, у квітні 2008 року, доповнив свої вимоги і просив стягнути 66 грн. винагороди за підсумками роботи за 2006 рік.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "НК "Галичина" на користь ОСОБА_6 811 грн. 37 коп. компенсації за невикористану відпустку за 2006 рік; 709 грн. 72 коп. вихідної допомоги при звільненні з роботи; 360 грн. 57 коп. компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати ; 66 грн. винагороди за підсумками результатів роботи за 2006 рік та 17 грн. 29 коп. компенсації за несвоєчасну її виплату; 11 097 грн. 44 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку; 1 тис. грн. на відшкодування витрат на правову допомогу та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 16 062 грн. 39 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено: зменшено суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 2 тис. грн. та розмір відшкодування моральної шкоди до 1 тис. грн., а всього стягнуто на користь ОСОБА_6 5 964 грн. 95 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом рішення апеляційного суду повинно відповідати вимогам ст. 316 ЦПК України.

Зокрема, в мотивувальній частині рішення повинно бути викладено мотиви зміни рішення суду першої інстанції; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назву статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційний суд узагалі не перевірив доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, фактично залишаючи рішення без змін, не навів ніяких мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували доводи скарги.

Наголосивши на тому, що позивач звернувся до суду з пропущенням строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, суд не обґрунтував і не вмотивував свого висновку про наявність підстав для застосування наслідків пропущення тримісячного строку для звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Крім того, зменшуючи розмір компенсації за час затримки повного розрахунку при звільненні з роботи, стягнутої на користь ОСОБА_6 до 2 тис. грн., апеляційний суд не навів жодних розрахунків та обґрунтувань такого зменшення, норми права, на яких вони ґрунтуються. Також апеляційний суд не вмотивував свого висновку щодо розміру відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим і воно підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.