Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Донагромаш" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними, за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Донагромаш" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 29 травня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Донагромаш" (далі - ТОВ "Донагромаш") та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними. Позивач зазначав, що в травні 2006 року він звернувся до суду з позовом до ТОВ "Донагромаш" про стягнення заборгованості у розмірі 1 408 790 грн. 54 коп. З метою забезпечення його позову ухвалою судді Київського районного суду м. Донецька від 19 травня 2006 року ТОВ "Донагромаш" було заборонено вчиняти у будь-якій формі відчуження належних йому об’єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлових приміщень площею 703,4 кв.м. по проспекту АДРЕСА_1 та площею 207,4 кв.м. по проспекту АДРЕСА_2. Однак, незважаючи на таку заборону, 20 травня 2006 року ТОВ "Донагромаш" та фізична особа- підприємець ОСОБА_7 уклали договори купівлі-продажу, за якими ТОВ "Донагромаш" продало, а ОСОБА_7 купила зазначені приміщення. Посилаючись на те, що договори укладено після накладання судом на відчужені товариством нежитлові приміщення заборони їх відчуження, а також на те, що покупець ОСОБА_7 є дочкою одного з учасників ТОВ "Донагромаш", позивач просив визнати зазначені договори недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України та повернути приміщення ТОВ "Донагромаш".

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 29 травня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто солідарно з фізичної особи- підприємця ОСОБА_7 та ТОВ "Донагромаш" на користь ОСОБА_6 2 000 грн. понесених ним витрат на правову допомогу. В решті рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах фізична особа-підприємець ОСОБА_7 та ТОВ "Донагромаш", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухваленні у справі рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладенням спірних договорів порушено право позивача, оскільки відчуженими за цими договорами об’єктами було забезпечено його позов в іншій справі.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлювалося, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. На підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але однією із сторін або іншою заінтересованою особою заперечується його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Судом установлено, що 19 травня 2006 року Київським районним судом м. Донецька відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Донагромаш" про відшкодування шкоди та стягнення вексельної заборгованості (а.с. 15). З метою забезпечення цього позову в той же день 19 травня 2006 року суддею Київського районного суду м. Донецька постановлено ухвалу про заборону відчуження в будь-якій формі належних ТОВ "Донагромаш" об’єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлових приміщень площею 703,4 кв.м. по проспекту АДРЕСА_1 та площею 207,4 кв.м. по проспекту АДРЕСА_2 (а.с. 16). 20 травня 2006 року ТОВ "Донагромаш" та фізична особа-підприємець ОСОБА_7 уклали договори купівлі-продажу, за якими ТОВ "Донагромаш" продало, а ОСОБА_7 купила зазначені приміщення.

Встановивши такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договори укладено з порушенням закону і їх слід визнати недійсними по ініціативі позивача, повернувши сторони договору у первісний стан, оскільки об’єктами, відчуженими за договорами, було забезпечено його позов в іншій справі. Посилання осіб, які подали касаційні скарги, на те, що на момент укладення ними спірних договорів ухвала судді про забезпечення позову ще не була виконана органами державної виконавчої служби є помилковим, оскільки, відповідно до змісту ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання і не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційних скарг і залишення рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Донагромаш" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 відхилити і залишити заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 29 травня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.