Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2017 року (суддя - Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/15459/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" (далі - позивач, ТОВ "ТНК-Індастріз Україна") звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правомірність визначення митної вартості товару із застосуванням основного методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 10 квітня 2015 року №807010001/2015/000061/2, від 28 квітня 2015 року №807010001/2015/000062/2 та №807070001/2015/000063/2 та відповідно оформлення карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 10 квітня 2015 року №807010001/2015/00062, від 28 квітня 2015 року №807010001/2015/00063 та №807010001/2015/00064. Стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 706,44 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи спірні рішення про коригування митної вартості товару виходили з того, що надані позивачем документи до митного оформлення не містять розбіжностей та в повній мірі підтверджують складові митної вартості товарів та обраний метод її визначення.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТНК-Індастріз Україна".

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та є такими, що не підтверджують числових значень складових митної вартості товарів, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення документи дають змогу встановити митну вартість товару, яка безпосередньо визначена умовами контракту.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту другого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ (2147а-19) , що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "ТНК - Індастріз Україна" та НК "Роснєфть" було укладено контракт №100014/10663К від 30 жовтня 2014 року відповідно до якого на адресу позивачу в Україну здійснювалась поставка бензину та дизельного палива, зазначеного в пункті 1.1 Контракту.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту № 100014/10663К ціна за товар, що постачається за даним контрактом встановлюється у доларах США за метричну тону і визначається згідно з додатками, які є невід'ємною частиною даного контракту. Крім фіксованої ціни сторони можуть узгодити в додатках/доповненнях розрахунок ціни по формулі. Деталі ціноутворення сторони оговорюють у відповідних додатках/доповненнях до цього контракту.

Водночас, 18 березня 2015 року між сторонами було укладено Додаток №018 до Контракту №100014/10663К, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ ж.д. станція Красний Хутір та/або ст. Красний Хутір Експ. Топливо дизельне ЕВРО сорт Е (ДТ-Е-К5), вид ІІІ ГОСТ Р 52368-2005, виробництва ЗАТ "РНПК", Росія, іменоване в подальшому "товар".

Відповідно до умов пункту 2.1 Додатку №018 визначено, що кількість товару, що поставляється відповідно до даного додатку, складає - 1 760 МТ +/-10% в опціоні продавця.

Згідно пункту 4.1 Додатку № 18 вартість товару, що поставляється по цьому Додатку фіксується в доларах США за одну метричну тону та складає 507,76 доларів США.

За змістом пункту 4.2 Додатку №018 визначено, що вартість товару, яким поставляється згідно Додатку № 018, розрахована з використанням ціни відповідно до пункту 4.1 Додатку № 018 за кількістю Товару 1760 МТ, становить 893 657, 60 доларів США.

З метою розмитнення товару позивачем подано митні декларації №807010001.2015.002939 від 10 квітня 2015 року, №807010001.2015.003466 від 27 квітня 2015 року, №807010001.2015.003517 від 28 квітня 2015 року та інші документи, необхідні для митного оформлення. При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки на думку відповідача, подані документи, які підтверджують митну вартість товару не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару заявленого до митного оформлення, у зв'язку з чим, відповідачем в електронному вигляді було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У той же час, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2015/000061/2, №807010001/2015/000062/2, №807010001/2015/000063/2 та оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2015/000061/2, №807010001/2015/000062/2 №807010001/2015/000063/2.

Згідно із вказаними рішеннями митна вартість товарів була визначена за резервним методом та скоригована у бік її збільшення.

На вимогу контролюючого органу, позивачем 23 червня 2015 року листом №00624 було надіслано на адресу відповідача додаткові документи: оригінал висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №1558 від 10 червня 2015 року; копію платіжного доручення в іноземній валюті від 10 червня 2015 року №54; копію Контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К; копію додатку від 18 березня 2015 року №018; копію змін від 10 квітня 2015 року до додатку від 18 березня 2015 року №018; копію додатку від 18 березня 2015 року №017; копію проформи інвойсу від 31 березня 2015 року №1001; копії інвойсів від 10 квітня 2015 №7215903359, від 21 квітня 2015 року №7215903418, від 21 квітня 2015 №7215903419 та додатки до них; копії актів-приймання передачі від 3 квітня 2015 року №1, від 19 квітня 2015 № 2, від 20 квітня 2015 року №3 до додатку від 18 березня 2015 року №018 до Контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К; копію листа ВАТ "НК "Роснефть" щодо порядку формування вартості товару від 177.03.2015 № 6-23233; копію витягу з видання "Біржовий товарний ринок Росії" №102 за 10-13 березня 2015; копію митної декларації країни експорту від 2 квітня 2015 року №10006120/020415/0000854.

За результатами розгляду додаткових документів, відповідач повідомив позивача листом від 26 червня 2015 року № 20-70-69-04/00-3/4698, що подані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару "паливо дизельне ЕВРО сорт Е, вид ІІІ (ДТ-Е-К5)", які були витребувані митницею не надані в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з касаційної скарги виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надані документи, які містять розбіжності та є такими, що не підтверджують числових значень складових митної вартості товарів, а тому, митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували ціну товару, визначено у контракті та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Крім того, судами встановлено, що контролюючому органу також були надані підтверджуючі документи щодо сплати грошових коштів за придбаний товар продавцю.

В той же час, суди попередніх інстанцій звернути увагу, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні та/або недостовірні відомості. Крім того, митний орган не вказав, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

Відтак, колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач надав усі, передбачені Митним кодексом України (4495-17) , документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування саме резервного методу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі №826/15459/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.