166/754/17 Про визнання дій митниці протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил - 09.10.2018 Прийняття

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просив визнати протиправними дії Митниці та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1822/20500/17 від 14.06.2017.

Ратнівський районний суд Волинської області ухвалою від 07.07.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її до Львівського апеляційного адміністративного суду.

03.08.2017 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам процесуального закону в частині сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків.

Не погодившись із ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 послався на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31.01.2017 у справі №298/1232/15-а, відповідно до якого за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України "Про судовий збір" (3674-17) , сплаті не підлягає.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

23.10.2017 Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017.

06.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 87 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Зокрема, Закон України "Про судовий збір" (3674-17) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження постанови митниці у справі про порушення митних правил, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються МК України (4495-17) .

Відповідно до частини 1 статті 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України (2747-15) .

Водночас, МК України (4495-17) жодним чином не регулює питання сплати судового збору.

Відповідно до статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 4 статті 288 КУпАП визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тобто зміст наведеної норми вказує на те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

У частині четвертій статті 288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 "Про державне мито" (7-93) (у редакцій до набрання чинності Законом України "Про судовий збір" (3674-17) ) державне мито справлялося з: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, за оскарження такої постанови до суду.

З 11.11.2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (3674-17) , який, між тим, не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.

Таким чином, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, колегія суддів вважає, що у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 МК України, статей 287, 288 КУпАП, статей 2, 3, 4 Закону України "Про судовий збір" позивач звільняється від сплати судового збору.

МК України дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про порушення митних правил і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України "Про судовий збір" (3674-17) не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови в справі про порушення митних правил судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI (3674-17) , сплаті не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 не ґрунтується на вимогах процесуального закону, який встановлює порядок прийняття апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а відтак, відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підлягає скасуванню.