Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення заборгованості за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля") та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді (далі – відділення Фонду) на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2008 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 12 листопада 1975 року працював на шахті "Дніпровська", правонаступником якої є ВАТ "Павлоградвугілля". Висновком МСЕК від 20 травня 1998 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. Наказом керівництва шахти "Дніпропетровська" від 29 червня 1998 року №253-к йому нарахована разова допомога в сумі 30 582 гри. та щомісячне відшкодування втраченого заробітку в сумі 305 грн. 82 коп. З такими розмірами виплат він не згоден. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_6 просив стягнути з відділення Фонду на його користь 6 370 грн. заборгованості з одноразової допомоги та 2 290 грн. 56 коп. заборгованості зі страхових виплат, встановити йому з 28 лютого 2008 року розмір страхових виплат у сумі 1 057 грн. 59 коп. з подальшим перерахуванням у відповідності до законодавства.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 26 травня 2008 року позов задоволено: стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_6 заборгованість з одноразової виплати в розмірі 6 370 грн.; стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_6 заборгованість із щомісячних страхових виплат в розмірі 2 290 грн. 56 коп.; встановлено ОСОБА_6 розмір щомісячних страхових виплат, які провадяться відділенням Фонду, з 28 лютого 2008 року в сумі 1 057 грн. 59 коп. з подальшим перерахуванням у випадку зміни ступеня втрати професійної працездатності та підвищенням у встановленому законодавством порядку; вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року виправлено описку в рішенні суду та визначено, що з відділення Фонду на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню заборгованість із щомісячних страхових виплат одноразово в сумі 1 570 грн. 56 коп.

рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2008 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2008 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 27 жовтня 2008 року в частині стягнення з відділення Фонду на користь ОСОБА_6 заборгованості зі щомісячних страхових виплат зменшено до 423 грн. 30 коп.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ВАТ "Павлоградвугілля" та відділення Фонду звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційні скарги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив із того, що в 1998 році ВАТ "Павлоградвугілля" невірно визначило розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_6, і відповідно неправильно встановило розмір одноразової допомоги та щомісячного відшкодування втраченого заробітку, які підлягають виплаті.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення одноразової допомоги з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що остаточний розрахунок з позивачем по цій виплаті був проведений у 2004 році, а тому строк позовної давності не пропущено. У той же час, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості зі страхових виплат, які підлягають стягненню з відділення Фонду, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не застосовано ст. 71 ЦК України 1963 року щодо загального строку позовної давності тривалістю в три роки.

З таким висновком судів погодитись не можна.

Так, відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно з п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Проте за п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом .

Судом установлено, що з 12 листопада 1975 року ОСОБА_6 працював на шахті "Дніпровська", правонаступником якої є ВАТ "Павлоградвугілля". Висновком МСЕК від 20 травня 1998 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. Наказом керівництва шахти "Дніпропетровська" від 29 червня 1998 року №253-к встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_6 протягом 3 місяців до висновку МСЕК складав 615 грн. 88 коп. та нарахована разова допомога в сумі 30 582 гри. та щомісячне відшкодування втраченого заробітку в сумі 305 грн. 82 коп. із розрахунку середньомісячного заробітку електрослюсаря дільниці проходки по шахті за серпень-жовтень 1997 року в розмірі 509 грн. 70 коп. До передачі документів, що підтверджують право ОСОБА_6 на страхову виплату до відділення Фонду в 2001 році, ВАТ "Павлоградвугілля" здійснювало виплати щомісячного відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_6 Остаточний розрахунок з виплати одноразової допомоги ОСОБА_6 проведено ВАТ "Павлоградвугілля" у 2004 році. рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року, позов ОСОБА_6 до ВАТ "Павлоградвугілля" та відділення Фонду про стягнення заборгованості було задоволено частково. На виконання цього рішення відділення Фонду здійснило перерахування щомісячної страхової виплати ОСОБА_6 з 1 квітня 2001 року до 1 жовтня 2006 року та виплатило йому 2 561 грн. 58 коп. Ухвалою Верховного Суду України від 28 листопада 2007 року вказані рішення скасовані та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У позовній заяві ОСОБА_6 просив стягнути заборгованість зі страхових виплат та одноразової допомоги, яка виникла внаслідок неправильного встановлення наказом керівництва шахти "Дніпропетровська" від 29 червня 1998 року №253-к розміру середньомісячної заробітної плати. З позовом до суду ОСОБА_6 звернувся у вересні 2005 року .

За таких обставин до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність ЦК України 1963 (1540-06) року, зокрема ст. 76, відповідно до якої перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тобто, право ОСОБА_6 на позов виникло у 1998 році, з часу призначення йому виплат ВАТ "Павлоградвугілля", яким визначено його середній заробіток.

На той час спірні правовідносини були врегульовані ст. ст. 440, 456 ЦК України 1963 року, Законом України "Про охорону праці" (2694-12) та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , які не містили норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалася на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 оспорює розмір середньої заробітної плати, встановлений йому для здійснення страхових виплат у 1998 році, тобто позовна давність у відповідності до ст. 71 ЦК України 1963 року для даних правовідносин сплила до 01 січня 2004 року, а тому суд першої інстанції помилково застосував норми ЦК України (435-15) .

За положеннями ст. 80 ЦК України 1963 року закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального права уваги не звернув.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2008 року, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення заборгованості.

рішення оскарженню не підлягає.